Чому так важко відстоювати свої права та говорити "ні"?
В першу чергу тому, що відстоювання прав може бути потенційно небезпечним. Ви можете отримати агресію у відповідь, вас можуть знецінити або осоромити, або вас можуть відкинути та виключити із кола своїх.
Все починається з дитинства. Коли прояви агресії дитини батьками не віталися, критикувалися або каралися, дитина привчається бути зручною та неконфліктною. Адже втратити прихильність батьків є небезпечним. Дитина адаптується до вимог та формує життєву стратегію підлаштування та залежності від іншого.
Виростаючи, така людина говорить "я людина неконфліктна", видаючи це за позитивну рису свого характеру. Насправді, вона просто не вміє конфліктувати конструктивно. Вона цьому не навчена, оскільки не має такого досвіду, адже завжди підлаштовувалася під вимоги і очікування батьків.
Або, ймовірніше, вона конфліктувати боїться. І це страх втратити прихильність свого оточення або бути не прийнятим в певну групу. Це один із найдавніших страхів людини, як істоти соціальної, оскільки приналежність до соціальної групи була основою виживання.
Але дитяча форма взаємодії із світом в дорослому реальному світі вже не працює.
Як же відмовляти і відстоювати свої права, думку або кордони?
Тут, на мою думку, головним є навчитися відчувати свободу. Свобода від внутрішнього критика, від «так не можна», «не можна бути егоїстом», «потрібно допомагати іншим», «що скажуть люди», від почуття залежності і зручності для інших.
Свобода від невдоволеності собою, докорів совісті, коли ти вчиняєш у відповідності до своїх потреб.
Свобода. бути вільною сказати «так» собі у свободі сказати «ні» іншим.
І цього відчуття реально досягти, якщо працювати над собою і усвідомити та прийняти всього 2 речі:
📌відбудовування кордонів йде тільки через конфлікт, тому його не уникнути. І, так, ваша твердість у цьому може іншим не сподобатися.
Але ви вже дорослі і відповідальність за те, щоб вам було добре, тепер тільки на вас.
Дитяча вивчена стратегія підлаштування і зручності тепер тільки шкодить. Вона заганяє вас у вузький коридор того, що вам дозволено і сильно обмежує ваші можливості в житті і відповідно ваші результати та успіхи.
📌 ви не в змозі відповідати за негативні емоції інших людей у зв'язку з вашою відмовою. Образиться людина, чи розізлиться, чи захоче відімстити - це поза вашим контролем. Відпустіть цей контроль, ви тут безсилі.
Але щоб не сумніватися в тому, що ви не порушуєте при цьому кордонів іншого, виражайте своє бажання або відмову м'яко та ввічливо за формою, але твердо та наполегливо за змістом.
Відчуваючи провину, зрозумійте найважливіше: у вас немає наміру зробити комусь погано спеціально. Ви лиш дбаєте в першу чергу про себе. Ви не людині відмовляєте, ви собі не відмовляєте. Ви відповідальні в першу чергу за себе
Якщо по-справжньому усвідомити, прожити та прийняти ці речі - ви відчуєте значне полегшення.
І це буде важливим кроком до внутрішньої свободи бути вільним поставити в пріорітет себе та жити своїм життям.
На додачу до цього ви можете потренуватися відмовляти або відстоювати свою думку в декількох найбільш типових для вас життєвих ситуаціях. Змоделювавши в уяві можливі варіанти реакції вашого співрозмовника на вашу відмову, ви значно знизите рівень своєї тривоги з цього приводу.
Проходити цей шлях сепарації від чужих настанов не просто і вам може знадобитися допомога спеціаліста. Я успішно допомагаю з такими запитами, тому радо запрошую до себе на консультацію🌱