Іноді приходить пара і каже: «У нас немає
сексу. Це нас хвилює, хочемо
про це працювати. У інших питаннях наші відносини прекрасні». І ми починаємо саме з цього — як з головної і єдиної проблеми. Але в процесі
роботи щоразу відкриваються інші пласти, набагато глибші. Не кожна пара готова йти саме туди. Часто вони
хочуть залишити все як є, тільки додати секс. Але далеко не у кожній парі так
можливо, без занурення у відсутність емоційної близькості.
З’ясовується, що є образи, розчарування,
недомовленості. Що в побуті накопичилося багато дрібного невдоволення, яке
ніхто не називав уголос. Що є теми, де вони давно не чують одне одного: як
розподіляти обов’язки, як виховувати дітей, скільки простору потрібно кожному.
Іноді виявляється, що у стосунках багато самотності — коли люди поруч фізично,
але відчувають себе далекими.
Мені часто здається, що саме ці емоційні теми і є справжньою суттю труднощів у парі. Але партнери схильні недооцінювати їхню вагу. Вони бачать лише «відсутність сексу» і сприймають це як головну причину віддалення, хоча насправді це лише симптом. А інші важливі речі пара часто не помічають.
Хтось плаче наодинці, щоб не засмучувати
партнера.
Хтось наче зникає у телефоні, стрічках,
серіалах та комп'ютерних іграх.
Хтось ховається за постійною зайнятістю —
робота, справи, турботи.
Хтось іде в алкоголь чи їжу, щоб не
відчувати порожнечу.
Хтось дратується через дрібниці або замикається в тиші.
Усе це — різні способи уникати зустрічі. Бо справжня близькість народжується саме там, де ми наважуємося залишитися поруч — у незручному, у чесному, у живому.
Секс — це мова близькості. Коли зв’язок між людьми порушується, коли зникає довіра, ніжність чи відчуття безпеки — тіло теж перестає відгукуватися. І тоді відсутність сексу стає своєрідним сигналом, запрошенням подивитись на свої стосунки уважніше.
Відсутність сексу складно не помітити — це очевидний сигнал, що щось не так. Саме завдяки цій «проблемі» пари приходять у терапію. Бо якби секс залишався, ніхто, можливо, й не торкнувся б важливих питань. І тоді люди жили б поруч — з тілесним контактом, але без справжньої емоційної близькості, без тієї єдності, про яку мріють, навіть якщо не завжди можуть це сформулювати.
