Психологический порлат Psy-practice

Ти завжди так! Ніколи мене не…! Чому варто позбутись узагальнень у спілкуванні між партнерами?

Всім привіт, дорогі друзі! Сьогодні поговоримо про особисте, а саме про комунікацію у стосунках.

Як часто ви чули від близьких людей фрази накшталт «Ти ніколи мене не слухаєш!», «Ти завжди так робиш», «Ти постійно десь літаєш», «Чому я повинен завжди це робити заміть тебе»… та багато подібних фраз? В усіх цих висловлюваннях є дещо спільне. Ви мабуть помітили що саме. Чи не так?

Кожне з цих висловлювань містить в собі певне узагальнення по відношенню до поведінки близької нам людини, а також містить певні очікування до цієї поведінки. Чому ми використовуємо подібні конструкції та чому це погано в комунікації? Давайте розбиратися!

Припустимо, що у нас є певні очікування до поведінки партнера, наприклад я хочу, щоб дівчина не починала сварку у присутності інших людей. Припустимо, що дівчина привселюдно показала своє невдоволення якимось аспектом моєї поведінки. Як я можу відчувати себе у зв’язку із цією ситуацією?

Цілком можливо, що хлопець, потрапивши в таку ситуацію, може відчувати себе приниженим, ображеним та присоромленим. Цілком ймовірно, що він продовжить сварку вимовивши, або ж навіть прокричавши «Ти завжди соромиш мене на людях!». Дівчина, яка зазвичай стримує своє невдоволення у присутності сторонніх людей почувши фразу «Ти завжди соромиш мене на людях!» може відчути себе ображеною, агресивною і т.д.

Варто зазначити, що словесний конфлікт підтримує полум’я тільки в тому випадку, якщо як мінімум двоє людей підкидують у нього дрова. Іноді люди забувають, що сварка-це необхідний атрибут стосунків, в якому з’ясовуються межі допустимої поведінки партнерів між собою. Сварка-це спосіб розряджати агресію, з’ясовувати непорозуміння, ділити між собою різні задачі та знаходити компроміси.

Проте сварка-це справа інтимна і не варто виносити її за межі учасників словесного конфлікту. Тим паче категорично не рекомендується втягувати в конфлікт інших членів сім’ї, а тим паче дітей, змушувати інших людей вибирати сторону конфлікту. Узагальнення, яке так часто ми використовуємо у стані збудження чи злості зазвичай тільки ускладнює ситуацію комунікації.

Кожного разу, коли ви використовуєте узагальнення по типу «Ти завжди…» або «Ти ніколи…» або «Ти постійно…» ви ігноруєте всі прояви поведінки партнера, якими були задоволені раніше. Більше того узагальнення такого типу може сприйматись партнером не як критика якогось конкретного аспекту його поведінки, а як критика його особистості вцілому.

Часто продовжуючи взаємодію в конфлікті зі слів «Ти розізлила мене», «Ти розчарував мене», «Ти образив мене» ми перекладаємо відповідальність за наші власні почуття на партнера. То ж як нам потрібно чинити, якщо той чи інший аспект поведінки партнера видається нам неприйнятним, або ж викликає негативні переживання. Чи потрібно з усім змиритися і просто терпіти? Яка альтернатива?

Звісно миритися і терпіти, особливо в ключових для вас питаннях не потрібно. Проте для того, щоб бути почутими та зрозумілими ви повинні вміти правильно доносити власні думки, невдоволення та переживання. Більше того, це невдоволення повинне стосуватись конкретних форм прояву поведінки вашої близької людини. Мається на увазі невдоволення по відношенню до конкретних проявів поведінки у конкретний проміжок часу та без жодного узагальнення.

Я вже говорив раніше про важливість «Я-повідомлення» у висловлюванні своїх думок та переживань, як негативних, так і позитивних. Наприклад грубо та незрозуміло може лунати звинувачення «Ти образив мене!», натомість значно краще використовувати форму «Я-повідомлення», тобто «Я відчуваю образу в даний момент у зв’язку з (якимось аспектом поведінки)».

Чим відрізняється Я-повідомлення такого типу від узагальнення, яке краще не використовувати у взаємодії? Найперше тим, що «Я-повідомлення» не перекладає відповідальність за мої думки, переживання та емоції на іншу людину. Не хтось присоромив мене, а я відчуваю себе присоромленим, тобто мої думки, переживання та емоції-це моя зона відповідальності, а не відповідальність іншої людини.

По-друге, «Я-повідомлення», яке було висвітлено вище, акцентує на конкретній поведінці партнера, яку ми вважаємо неприйнятною чи незадовільною, більше того, ми акцентуємо увагу на конкретний час, коли ця поведінка була продемонстрована. Таким чином ми демонструємо невдоволення не особистістю близької нам людини загалом, як це може бути сприйнято нею під час використання узагальнення, а її конкретним аспектом поведінки, який викликав у нас ті чи інші переживання.

Це значно дієвіший та більш конструктивний спосіб повідомляти про свої емоції, думки та переживання. Спосіб, який явно не підкидуватиме дров у вогнище вашого непорозуміння. Пам’ятайте, що сваритись потрібно і сварки-це здорово, проте краще робити це правильно і з користю.

Якщо інформація була вам корисною-ставте лайки, коментуйте та поширюйте її в соцмережах. Для вас-це питання однієї хвилини, а для мене-можливість бути почутим тими, кому це дійсно потрібно. Сваріться на здоров’я, тілько робіть це конструктивно!

Понравилась публикация? Поделись с друзьями!

Написать комментарий

Возврат к списку