- "Я дуже голодний".
- "0, я щойно поїла". (відповідь-перемикання)
- “Я дуже голодний”.
- “Як давно ти їв?” (відповідь-підтримка)
Надмірне використання “відповідей-перемикання”насправді не є поширеним, оскільки вони явно егоцентричні й руйнівні для стосунків між людьми. Прийнятнішим і більш поширеним є підхід, при якому співрозмовник робить тимчасові поступки іншим, перш ніж втрутитися і перемикнути увагу на себе. Найчастіше люди схильні змішувати відповіді-перемикання із відповідями підтримки, створюючи враження, що вони зацікавлені не лише у собі, а й в інших.
Відповідь-перемикання часто буває дуже тонкою. Люди намагаються замаскувати її, починаючи свою відповідь такими фразами, як "Це цікаво", "Правда? "Я бачу", перед тим, як перевести розмову на себе.
- "Я зрештою купую собі автомобіль".
- "Дуже радий за тебе. Коли я купив собі свій перший автомобіль, я став почувати себе вільною людиною. Але сьогодні я так втомився від тих автомобілів, що думаю придбати собі велосипед".
Впливова чи могутня людина, природно, вимагатиме до себе більшої уваги аудиторії. Традиційно від жінки вимагається більше слухати та підтримувати ніж говорити. Слухати - бути слухняним і маленьким, без власних бажань і натяку на конкуренцію. Говорити - домінувати, впроваджувати, повчати й володіти.
Існують люди постійно голодні на увагу без, здається, натяку на те, що цей голод може бути коли-небудь вгамований. Це тип нарциса, який не рахується з бажаннями в увазі свого співрозмовника. Звичайно, таких балакучих нарцисів дуже важко спекатись, бо вони не відчувають наших сигналів, що ми б воліли вже завершити контакт та вже по горло ситі цією “найцікавішою інформацією” від нахабного співрозмовника.
Нарциси-співрозмовники також часто показують свою незацікавленість в неадекватних фонових підтвердженнях - такі важливі в розмові "так" і "хммм". Уважні співрозмовники розміщують свої фонові підтвердження у потрібних місцях, у невеликих природних паузах. Натомість нарцис хоч він і може намагатися слідувати соціальним очікуванням, але насправді він не слухає, і тому вставляє їх на кілька секунд пізніше, або нетерпляче хитає головою супроводжуючи вдавану увагу - “Так, так, так”. Тоді той, хто говорить, вловлює ці неавтентичні знаки “Я тебе чую”і, припиняє розмову і перемикає свою увагу на нарциса.
Ще одна форма розмовного нарцисизму це тактика "Ну, годі про мене, я хочу почути більше про вас!" Люди часто вдаються до цієї фрази наприкінці зустрічі, щоб продемонструвати етикет та інтерес до співрозмовника, але при цьому не приділяють йому уваги більше кількох хвилин.
Ідеальних розмов не існує, а хороші цілком можуть з'явитися тоді, коли жодна зі сторін не прагне монополізувати її. Хорошої розмови важко досягти, тому що люди часто вступають у бесіду, прагнучи звернути увагу, а не приділити її іншій людині.
Відповіді-підтримки, по суті, повідомляють про дві речі: "Я вас чую" та "Будь ласка, продовжуйте". Звичайно у розмові можна використовувати відповіді-перемикання, але за умови, що ми врівноважуємо їх реакціями підтримки.
- "Мені потрібна нова пара взуття"
- "О, мені теж потрібна нова пара взуття" (відповідь-перемикання) Яке взуття ви шукаєте?" (відповідь підтримка)
Трапляються і прикрі випадки незумисного начеб-то розмовного нарцисизму, коли людина користується відповідями-перемиканнями через те, що предмет розмови є дуже емоційно складним. Наприклад, деякі люди хочуть ніби-то розважити чи розвантажити збентеженого співрозмовника перемкнувши увагу на себе. Натомість це може не лише зіпсувати розмову, а й зруйнувати стосунки.
Ми можемо думати про розмови як про гру в м'яч, не можливо грати, якщо ми не чергуємось. Якщо "м'яч" постійно в однієї людини, інша почувається використаною та непотрібною, смішною та недолугою.