Я знаю кілька мов. Мене запитали як я розмовляю різними мовами і не помиляюся.
Правильна відповідь – ніяк!
Я роблю багато помилок, вставляю слова із інших мов, плутаю мови. Без помилок у вивченні мов ніяк не обійтися. Були смішні випадки коли моє тодішнє керівництво осяяне жагою економії наказало мені перекладати замість запрошеного синхроніста. Паралельний переклад проходив добре, до моменту коли мені стало потрібно перекласти слово «вольєр» . Викрутилася, сказавши «офіси де працюють і живуть вівчарки».
Оголосили перерву на каву, щоб всім висміятися. Я ж червона від сорому, намагалася щоб хоча б вуха перестали горіти… Нічого, зараз згадується весело. Чи інший випадок коли в переплутала слова качка і костиль. Болгарською патица і патерица. Вийшло, що такса плавала по ставку за костилем.
Так, помилок ніяк не уникнути. Але є і гарна новина. Чим більше вивчати і спілкуватися, тим легше буде у майбутньому.
Але чому ж вивчання мов стає важким, коли хочеться відкласти все на потім, позволікати. На допомогу приходить психотерапія. При запиті «чому мені важко вивчати нову мову» досить часто людина не усвідомлює, чому саме, каже «я тупа, не здатна вивчити мови». Проте після терапії вона починає розуміти, що за цим стоять давне забуте в кимось вкарбоване у пам'ять критики.
Я згадую, мені було страшно промовити бодай речення англійською. За будь-яку помилку удар долонею по столу біля мене і крик, «як не соромно».
Потім з’явилася незручність сказати щось. Я писала на аркуші і кілька разів себе перевіряла. Доки не прийшла вчителька, яка дозволяла урок базікати між собою, але англійською. А там де не вистачало слів казати їх українською. Вона ходила по класу і підказувала англійські слова. І жодного слова критики, жодного осудження. Як же чудово це було! Поступово я почала використовувати все більше слів англійською доки не почала розмовляти вільно.
На власному прикладі розумію як незручно буває сказати щось іншою мовою. Нібито ніхто не покарає, але оця незграбність, про яку навіть неприємно згадувати, ніби засохлі хлібні крихти під одягом – не видно, але ж муляє. Після терапії людина починає усвідомлювати, що заважає не умовна нестача талантів, а старий, давно забутий і прихований на новішими спогадами сором чи страх критики. І це страх можна усвідомити і перемогти його.
Я вважаю, що більшість людей талановиті. Тільки існують давно вбиті у голові перепони, які не пускають таланти назовні. На терапії я допомагаю знайти ці перепони. Почути себе справжнього і навчитися відчувати себе, любити і радіти життю.
Мені дуже радісно бачити як мої клієнти відкривають свої особисті таланти і починають жити яскравим життям. Вивчення мов теж може дарувати багато радості. Мови можна вивчати не через примус, а через цікавість, сприйняття нових культур, переклад пісень чи цікавинок. Я знаю одне слово грецькою, але як приємно було бачити радість на обличчі колеги грекині, коли я сказала – доброго ранку її рідною мовою. А вам приємно коли іноземці кажуть слово українською? Навіть неправильний наголос, все одно приємно чути рідну мову. Помилки не мають значення порівняно з тим, що людина виказую зацікавленість і повагу. Тож спробуйте не боятися помилок.
Тих, кому цікава тема складнощів у вивченні мов, я запрошую до себе в терапію. Впевнена, що вам і мені буде цікаво і приємно пропрацювати цю тему. Пишіть мені у особисті.
