Буває так коли
ясний теплий сонячний день і погода поступово погіршується. Ген одна самісінька
хмаринка пливе собі край неба. Потім ще, ще і цілий сірий фронт хмар затьмарює
високу синь, сонце зникає і вже тривожно гримить. Так і в подружньому
спілкуванні радісне спілкування може поступово затьмарюватися непорозуміннями,
які можна прояснити з адекватним партнером чи припинити спілкування доки
токсичний партнер не поранив надсильно.
Вони були
одружені майже рік. Радість перших місяців, вона звикала господарювати сама.
Першою прибігала з роботи, відразу кидалася готувати вечерю. Завжди зустрічала
його поцілунком біля дверей. Одного дня він замість поцілунку відпихав її в
сторону, пройшов на кухню, виключив газ під пательнею, де шкварчала печеня і
різко відчинив вікна.
-
Воняєт
жареной єдой!! – вигукнув він – какая гадость! мама всегда жаріт под кришкой на
маленьком огнє!
- Як же
я буду перевертати печеню?
-
Мєня
ето нє касається! У мами виходит і кстаті вкусно, не как у тебя…
Потім він вибачався, казав, що його дістали на роботі. Казав, що таке
ніколи не повториться.
Проте через кілька днів все повторилося. В принципі поступово все що вона
робила було криво. Не смачно, надто калорійно, чи навпаки не калорійно і він не
наїдався як у мами.
Далі зриви почастішала. То вона не випрасувала його трусикі, то одягається
як неряха: у м’яку бавовну у квіточку заміть суконь з нейлону із величезними ґудзиками,
які подобалися йому. Сукні не пропускали повітря і тіло під ними нещадно
пітніло.
Вночі вона не повинна притискатися до нього, бо неї «гарячєє протівное тєло»
і спати під легенькою ковдрою щоб не бути теплою.
Все ці атаки межували з «щирими» вибаченнями, кавою у ліжко і обіцянками
щасливого майбутнього життя. Тільки зараз треба потерпіти.
Вона і терпіла, хоча розуміла що дедалі стає гірше. Але є оця надія – може якщо
сильно терпіти все буде краще. І ще сором, гнітючий сором, як засохлі хлібні
крихти у ліжку. Нібито не видно, але спробуй заснути коли воно коле у спину. «Що
люди скажуть? На свадьбу пішли великі гроші, всі родичі забралися.» Як же
прожити цей гнітючий сором.
-
«Ти
нервова ! – волав він – сидиш всім недовольна. Багато їж, гроші на свій дурний
одяг витрачаеш. Тобі лікуватися потрібно чи сидіти тихо і не набридати хорошим
людям.»
Вічно не впевнена у собі вона записала на психотерапію. Від цього почалися
зміни. Вона відчула, що вона красива молода жінка, але з дуже низькою
самооцінкою. І вона має право на власний стиль життя і є люди для яких вона
гарна і приємна. І зовсім не потрібно боятися вечірнього скандалу і витрачати
час на партнера якого вона дратує своїм життям. Є люди, зустрічають її
обіймами, яким всім приємно бути разом навіть на коротку мить.
Вона зібрала речі вічнонедовольного і відправила до його мами, яка смачно
готує.
Через час він знову з’явився з принишклим букетиком і знову попросив
пробачення, знову як водиться назавжди. Але
цього разу чомусь вона його не пустила. Може психотерапія винна?
Історія генерована з дозволу клієнтів. Всі збіги випадкові.