Багато хто пов'язує любов зі здатністю брати від зовнішнього світу та давати цьому світу взамін. Проте помилка, яку повторюють більшість людей віддаючи щось зовнішньому світу та отримуючи від цього світу щось у відповідь полягає в очікуваннях, які люди покладають на інших.
Той, хто щось віддає персоні із власного оточення очікує, що ця людина віддячить йому якоюсь послугою, дією або емоціями.
Людина, яка отримує дію або послугу вважає, що при нагоді вона повинна відповісти добрій людині тим же. Так би мовити, той хто отримує бере на себе зобов'язання в кредит, подумки утримуючи в голові: "Я винен цій людині добру справу, послугу або емоцію. "Цей механізм прекрасно працює на початку побудови взаємовідносин. Що ж відбувається далі?
Білоруський психолог Павел Зигмантович, наприклад, вважає, що справжня дружба між людьми розпочинається з того моменту, коли людина, яка дає перестає очікувати щось у відповідь. З іншого боку людина, яка отримує послугу, або емоцію перестає брати на себе зобов'язання щось віддавати взамін отриманого. Тобто процес дарування і отримування відбувається просто так, без жодних очікувань до жодної відповіді.
Взагалі вміння правильно віддавати і правильно брати-це одна з ключових функцій, які людина повинна освоїти під час психотерапії сімейних відносин.
Проте як бути з тими людьми, які перебуваючи в стосунках (дружніх чи сімейних) тривалий час застрягли на початковому етапі "я тобі-ти мені"? Давайте розбиратися за допомогою точки зору всім відомого психолога Джона Грея.
Джон Грей акцентує увагу на так званій накопичувальній системі стосунків, де кожна дія зроблена в напрямку партнера (процес віддавання) супроводжується суб'єктивною оцінкою цієї дії в певних балах.
Проте якщо взяти модель сімейних стосунків то різні статі сприймають один і той же процес віддавання по різному. Джон Грей часто консультував доволі заможні пари і він помітив один цікавий феномен.
Чоловік, який подарував дружині квіти гіпотетично оцінює цей процес віддавання в 1 бал, він купує дружині шубу і оцінює цю дію в 5 балів. Він купує дружині машину і оцінює цю дію в 30 балів. (Зауважу, що всі числа я вигадав, оскільки не пам'ятаю точної оцінки, проте для розуміння процесу поданих мною цифр більше, ніж достатньо).
Так от, зробивши ці три дії чоловік очікує, що жінка повинна йому повернути 36 балів у відповідь. Натомість жінка приготувала вечерю, забрала дитину з садочка, а потім подарувала йому гарний, проте не дуже дорогий годинник.
В чоловіка виникає враження, що жінка заспокоїлась. "Як це так?,-говорить він,- Я їй 36 балів, а вона мені-від сили балів 8!" То в чому ж ховається обман? Відповідь в самій системі оцінок.
Жінка цього чоловіка, як виявилось, повністю підтримувала накопичувальну систему відносин і також оцінювала дії чоловіка і свої дії в цій системі. Проте оцінювала вона кожну дію, ясна річ, по своєму. Кожен процес дарування чоловіком жінка оцінювала в 1 бал і для неї було зовсім неважливо подарував він шубу, квіти чи машину. Кожен процес дарування оцінювався в один бал.
Звісно жінка, повністю підтримуючи накопичувальну систему відносин, відчувала себе в боргу перед чоловіком. Правда її борг сягав трьох балів і вона легко протягом тижня погасила його своїми діями по відношенню до чоловіка. Більше того, жінку обурювало бурхливе невдоволення чоловіка і те, що він постійно щось вимагає від неї.
Джон Грей для вирішення цієї проблеми пропонував сімейним парам одну дуже просту, але надзвичайно фундаментальну річ-відмовитися від накопичувальної системи відносин.
Кожен із партнерів повинен був дарувати щось тільки тоді, коли щиро бажав це робити, а партнер не брав на себе зобов'язання якось відповідати на це дарування. Трапились дивовижні речі.
Сімейне життя в парах, які прийняли нові умови життя засяяло яскравими барвами. Люди відкрили для себе чудову властивість безкорисливої любові та взаєморозуміння.
Звісно до накопичувальної системи відносин можна прийти і через деякий час після початку стосунків. Це може трапитись коли на початку стосунків гормони працюють занадто активно, а потім відступають на другий фон, звільнивши місце для побутових питань в сім'ї.
Кожен партнер починає вимагати щось від іншого і ставити умови для любові та прийняття в майбутньому. Такий випадок було прекрасно описано в новелі Ф. Бегбедера "Найбільш нудотна розповідь із цієї книги".
Як зрозуміти, що в стосунках, принаймні з одного боку, набуває сили накопичувальна система відносин? Дуже просто, хтось із партнерів починає думати, або стверджувати, що він вкладає в стосунки більше ніж інший. І тут уже не так важливо що саме вкладає партнер: час, ресурси, енергію, гроші.
Накопичувальна система може панувати серед обох партнерів або існувати в уявленнях тільки одного з них. В будь-якому випадку вона не доводить до гармонійних стосунків і немов снігова лавина накопичує в собі невдоволення та обурення.
Що буде зі стосунками, якщо втілити в життя філософію Джона Грея? Думаю, що кожен із партнерів буде приємно здивований. Це стосується не тільки сімейних стосунків, а й дружби також. Спробуйте любити іншу людину у значенні любові Еріха Фрома.
Як писав цей визначний психолог любов-це активна зацікавленість в житті та розвитку іншої людини. Зацікавленість в житті та розвитку-це без поставлених іншій людині умов та створення обмежень для її зростання.
Якщо інформація була вам корисною-підписуйтесь, ставте лайки, коментуйте та поширюйте її в соцмережах. Для бажаючих працювати онлайн-запис на консультацію в приватні повідомлення. Будьте щасливі, любіть себе та інших людей!