У багатьох культурах, традиціях та віросповіданнях світу прояви егоїзму часто засуджуються та піддаються критиці з точки зору моралі. Більше того тривалий період часу в минулому і наше суспільство розвивалося з чітко окресленим осудом будь-яких проявів егоїму. Самопожертва часто возвеличена до культу, а це, з точки зору психології, не дуже здорового для психіки конкретної людини.
Серед самодостатніх людей популярним є словосполучення «здоровий егоїзм» і він стрімголов ввірвався в масову культуру ще навіть в минулих століттях. Здоровий егоїзм плекають в собі змалечку, його виховують та заохочують все більше сучасних батьків у власних дітях. В тій чи іншій мірі кожна людина за своєю природою є егоїстом. Важко посперечатися з тим, що в першу чергу індивід думає про власні потреби, інтереси, бажання та вигоду в тій чи іншій ситуації.
Проте якщо вже починати вживати термін «здоровий егоїзм», то варто протиставити йому «егоїзм нездоровий». Останній зустрічається в нашому житті можливо навіть частіше за інші прояви поведінки. Сьогодні ми звернемо увагу на прояви нездорового егоїзму у стосунках по відношенню до партнера.
Звісно на початку потрібно з’ясувати звідки взявся цей таємничий «нездоровий егоїзм», а вже потім розібратися як він шкодить у стосунках із коханими. Як і в багатьох інших проблемах в житті корені цієї проблеми заховані в психологічних травмах. Цілком можливо, що в дитячому віці хлопчик, або дівчинка зустрічаються із несправедливою поведінкою дорослих, або ровесників по відношенню до нього.
Він може зустрітися із тим, що якесь оточення, або навіть власна сім’я його не приймає в силу якоїсь особливості або ж певних упереджень цих людей. Хлопчик, або дівчинка зустрічаються із невиправданою агресією по відношенню до себе, або ж образами у власному напрямку з боку інших. Психіка повинна якось відповісти на навколишній вплив і дуже часто вона відповідає в двох діаметрально протилежних напрямках.
Тут варто зауважити, що діти особливо чутливі до психологічних травм, оскільки в них ще не розвинена достатня критичність мислення та і стати на позицію дорослого дитина зазвичай просто ще не вміє. Приклад протилежних відповідей психіки на зовнішній вплив, який обирає собі дитина:
🔸оточення було правим-я нікчема, негідник, дурний, потворний, плакса і т.п. Іншими словами – винен Я. (Розвивається самокритичність у крайньому прояві, при цьому критичність в напрямку інших людей не розвивається зовсім. Тут можна говорити про меншовартість, занижену самооцінку, другосортність і так далі).
🔸оточення помиляється. Вони мене не розуміють, бо я особливий, найрозумніший, найкрасивіший, найкращий і т.п. Іншими словами – винні Вони. (Розвивається чутливість до помилок інших, зверхність, холодність, завищена самооцінка, відчуття всезнайки і т.п.) Тобто певна психологічна травма може підштовхнути людину на усвідомлення власної «особливості» через «звичайність» інших. З часом «звичайність» інших здається очевиднішою так само як і власна «особливість». Чим важча травма трапилась в дитинстві тим сильнішу «особливість» може усвідомити в собі людина.
І тут мені хочеться повернутися до великого Еріха Фрома і перефразувати його ідеї, що любов-це мистецтво, так само як і будь-якому ремеслу любові потрібно навчатися». Ми часто не вміємо любити вважаючи, що це діяння заховане всередині.
Любов нездорового егоїста – це любов глибоко травмованої дитини, яка вимагає служіння, обожнювання, постійної присутності, підкреслення «особливості» і таке інше від партнера. І якщо хоча б на мить партнер покладе під сумнів думку, дію, талант, мудрість чи силу «нездорового егоїста»,то останній миттю переносить партнера в категорію Вони (пам’ятаємо «Вони завжди винні»). Чорний список може бути як тимчасовим так і постійним.
Це ж саме може стосуватися і друзів, колег по роботі, членів сім’ї і т.д. Нездоровий егоїст потребує захоплення власною персоною звідусіль. Нездоровий егоїст не вміє ділитись ні ресурсами, ні досягненнями, ні людьми. З останнього до речі випливають всеохоплюючі ревнощі партнера. Все, що відбувається навколо трапилось або завдяки егоїсту, або для нього, або через його байдужість і т.д.
В кінці тексту признаюсь, що я трохи перебільшив написавши в назві посту про приреченість. Звісно психотерапія може сотворити чудеса з будь-якою людиною, звісно пропрацювання власних травм, емоцій та переживань відкривають нові можливості. Звісно хотілося б, щоб в кінці такої роботи кожен егоїст, який думав «Ви всі-гівно, а я-квіточка», думав «Я особливий, але і інші люди також».
Проте щось підказує мені, що на це важко наважитись егоїсту. Хіба потрібно заглиблюватись в минуле і знову відчувати біль психологічних травм? Набагато легше позбуватись близьких людей навколо і, на превеликий жаль, втрачати коханих також.
За древньогрецькою легендою Нарцис, який був вродливим парубком занадто довго дивися у своє відображення. Це й перетворило його на прекрасну квітку. Звісно неможливо сперечатися з тим, що квітка, образ якої прийняв парубок, дуже красива. Проте чи варте поклоніння собі жертви втрати людяності? Для мене-питання риторичне. А для вас як?
Якщо інформація була вам корисною-ставте лайки, коментуйте та поширюйте її в соцмережах. Як і завжди-запис на консультацію до психолога в приватні повідомлення. Будьте щасливі та в міру егоїстичними. Побачимось та почуємось.