Психологический порлат Psy-practice

Досить бути хорошим хлопцем!

Всім привіт, дорогі друзі! З вами @rudyi.psy

Сьогодні ми проаналізуємо 📕 Роберта Гловера «Хватит быть славным парнем». Книга однозначно цікава та досить неоднозначна. Також, як і у всіх працях практикуючих психотерапевтів та психіатрів, книга містить в собі як багато корисних так і спірних практик і рекомендацій.

Розпочнемо із визначення терміну «nice guy» (хороший хлопець), яке дає лікар-психотерапевт Роберт Гловер.

Під хорошим хлопцем він розуміє чоловіка:
А) який надмірно залежить від отримання соціального схвалення (найчастіше жінок, або окремої жінки);
Б) ігнорує власні потреби та інтереси на користь інших людей;
В) відмовляється від певних форм поведінки, віддаючи іншим право керувати його власним життям;
Г) будує нереалістичні очікування по відношенню до себе, а також поведінки інших людей;
Д) розчаровується та проявляє пасивну агресію, коли його нереалістичні очікування не виправдовуються;
Е) не здатен відстоювати межі допустимої поведінки по відношенню до себе;
Є) відмовляється від власної мужності та здорового прояву агресивності, уникає будь-яких конфліктів.

Що ж, як бачите критеріїв для виявлення хорошого хлопця дуже багато, при тому що я перерахував далеко не всі описані автором. В цьому напевно і полягає один із основних мінусів даної книги, коли опираючись на якийсь один, або два із численних критеріїв, описаних автором «хорошими хлопцями» можна назвати співвідношення 2/3 або й 3/4 всього дорослого чоловічого населення.

Роберт Гловер є автором «синдрому хорошого хлопця», який він діагностує та з яким працює уже багато років. Його досвід роботи достатньо багатий та значущих думок, описаних у даній книзі чимало.

Автор спробував дати відповідь на запитання як наше суспільство створює «хороших хлопців» та що можна зробити для того, щоб повернути їм мужність, психічну гармонію та в певних проявах фізіологічне здоров’я. Останній аспект Роберт Гловер висвітлює на прикладі своєї практики як сімейного психотерапевта, коли чоловіки звертались до нього із симптомами передчасної еякуляції, імпотенцією, ожирінням та навіть облисінням.

Як показують дослідження дані симптоми можуть мати не тільки фізіологічну природу, а й психічне походження. З останнім і працює автор як лікар-психотерапевт.

«Хороші хлопці» формуються у суспільстві втрачаючи контакт із чоловічою спільнотою, з якою з давніх давен молодий хлопець повинен пройти обряд ініціації (уподібнення, ототожнення, стати частиною спільноти). Раніше молодих хлопців забирали дорослі чоловіки на навчання військовій справі, як це було в Спарті, або полюванню, як в певних племенах, описаних автором.

Перешкодами процесу ініціації із чоловічою спільною для молодих хлопців стали як не дивно світові війни та процес індустріалізації. Дорослі чоловіки, які йшли на війни, виробництво, або їздили в інші країни для заробітку грошей припинили брати активну участь у вихованні власних синів. Як наслідок молоді хлопці повністю виховувались жінками і це явище набуло настільки масового статусу, що в спільнотах прийнято вважати виховання виключно жіночою сферою зайнятості.

Більшість педагогів в дошкільних навчальних закладах, школі, інститутах та університетах – це жінки, на чиї плечі впало нездійсненне завдання «навчити молодого хлопця бути чоловіком». Натомість молодих хлопців учать догоджати іншим, взаємодіяти соціально, закриваючи очі на власні потреби та прагнення, бути хорошим сином, нареченим, другом у прояві соціальних ролей і аж ніяк не чоловіком, опираючись на фізіологію, особливості поведінки та гормонального фону.

І тут би я хотів звернути особливу увагу на способи подолоння синдрому хорошого хлопця, які запропонував Роберт Гловер. Майже в кожній практичній рекомендації автор говорить, що потрібно знайти двох-трьох чоловіків, яким можна довіряти і з якими можна поділитися власною проблемою, звичними формами поведінки, які призвели до незадовільної ситуації та бажанням змін.

На мою звісно ж глибоко суб’єктивну думку, це робиться для того, щоб чоловік зміг стати своїм в спільноті чоловіків, яких поєднують довіра, спільні інтереси, дружба, або світоглядні цінності. Так би мовити це свідомий процес проходження ініціації, однак уже в дорослому віці. Чоловіку, який сумнівається у власній рішучості, мужності та впевненості важливо знаходитись в спільноті чоловіків, які здатні бути чоловіками з усіма плюсами і мінусами. Саме тому зокрема у моїй власній практиці роботи із нерішучими чоловіками ми проводимо пошук значущої фігури чоловічої статі, поведінку та цінності якої хочеться інтегрувати у власне життя.

Часто нерішучий хороший хлопець оточує себе жінками, з якими будує виключно платонічні стосунки. При цьому він потайки будує плани романтичного воз’єднання, але як зазначає автор і в цьому я з ним повністю згідний, жінок не приваблюють чоловіки, які в усьому з ними погоджуються та догоджають. Для гармонійних та стабільних стосунків необхідні конфлікти, які є межею зіткнення двох особистостей. Особистість приваблює особистість і повністю відмовлятися від граней своєї індивідуальності задля партнера-це дуже погана стратегія, яка веде до втрати бажання бути разом як у духовному так і в тілесному прояві.

Тут би я доповнив автора думками канадського психолога Дж. Пітерсона про те, що кожній людині необхідний партнер, який здатен протистояти йому. Не погоджуватись і не догоджати у всьому і вся, не мислити попсовим сленгом «любіть мене таким який я є», при цьому заохочуючи відмову від розвитку, а протистояти і бажати якісного зростання, як власного так і партнера. В процесі цього протистояння відбувається особистісне зростання обох учасників комунікації.

Відокремлюючись від злиття із жінкою в усіх звичках, обрядах та способах проведення вільного часу та провівши ідентифікацію себе із певною мужньою спільнотою чоловік стає більш бажаним в очах жінки. І це, як зауважив Роберт Гловер не одиничний випадок, а закономірний факт, який випливає із його тривалої практики роботи з чоловіками.

Також автор рекомендує звертати особливу увагу на дії, направлені на отримання заохочення від інших людей та на певний період навідріз усвідомлено відмовитись від таких дій. Спостерігаючи, що відбувається із вашою емоційною сферою в таких випадках, можна виокремити почуття провини, страх, сором та відчуття покинутості, які лежали глибоко у структурі особистості. Потрібно знайти та виокремити установки, закладені в дитинстві, які весь цей час змушували чинити тільки так і не інакше. Потрібно навчитися відмовляти іншим людям, задовільняти власні бажання, переживаючи та позбуваючись почуття сорому та провини за це. Але, як ви уже запідозрили, це навряд зробиться самостійно. Супровід спеціаліста може значно покращити ситуацію.

Ось таке враження склалося у мене від ознайомлення із даною книгою, як і завжди, раджу прочитати самостійно та скласти власне.
Якщо вам сподобався допис-лайк і поширення вітається, а запис на консультацію, як і завжди, в приватні повідомлення.
Будьте щасливими, мужніми та жіночними!

Понравилась публикация? Поделись с друзьями!

Написать комментарий

Возврат к списку