Всі ми родом з Дитинства – дуже важливої частини життя, в якій ми формуємося як Люди, як Особистості. Дитина, не маючи ще уявлення про те, яким є світ, народжується в сім'ї, де двоє людей стають її Батьками. І тоді весь світ для немовляти і є саме ці люди.
Є безліч літератури про виховання дітей. А ось книги про те, як любити дитину, піклуватись про неї так, аби це було доречним саме з Вашою дитиною, – чи зустрічали ви щось подібне?
Припустимо, що хтось із батьків – непередбачуваний, непослідовний, домінуючий, не здатний контролювати себе, і має в арсеналі певну систему покарань – від психологічних (байдужість, ігнорування, жорстокість) до фізичних. Дитина несвідомо має знайти в собі сили і зберегти Довіру до ненадійної людини; почуватися в Безпеці, бо сім'я має бути для неї саме цим Всі ми родом з Дитинства – дуже важливої частини життя, в якій ми формуємося як Люди, як Особистості. Дитина, не маючи ще уявлення про те, яким є світ, народжується в сім'ї, де двоє людей стають її Батьками. І тоді весь світ для немовляти і є саме ці люди.
Є безліч літератури про виховання дітей. А ось книги про те, як любити дитину, піклуватись про неї так, аби це було доречним саме з Вашою дитиною, – чи зустрічали ви щось подібне?
Припустимо, що хтось із батьків – непередбачуваний, непослідовний, домінуючий, не здатний контролювати себе, і має в арсеналі певну систему покарань – від психологічних (байдужість, ігнорування, жорстокість) до фізичних. Дитина несвідомо має знайти в собі сили і зберегти Довіру до ненадійної людини; почуватися в Безпеці, бо сім'я має бути для неї саме цим острівцем в житті; має навчитись контролювати себе у ситуаціях, які не залежать від неї і в яких вона часто є безпорадною.
Найближча людина, яка мала б піклуватися і любити, створити безпечні і довірливі умови, забезпечує різного рівня домашній терор. Між дитиною та батьком (матір'ю) формується певна прив'язаність, яку не можна назвати міцною чи надійною, але саме ця прив'язаність виправдовує для дитини поведінку батьків і робить їх близькими. В багатьох випадках діти стають занадто "чемними", вірними та слухняними аби заспокоїти своїх кривдників. Вони ростуть з відчуттям: "щось не так зі мною, а мати (батько) звичайні, як у всіх або й кращі"...
Дорослі діти більше "прив'язані" до того з батьків, з ким стосунки є більш проблемними або дисфункціональними. Їм дуже важко відділитися (психологічно) від матері (батька). З часом вони стають дуже чутливими до емоційних реакцій людей, від яких залежать (вчителі, викладачі ВУЗів, начальники на роботі) і вміють розпізнавати зміни у виразі обличчя, жестах та голосі будь-які сигнали, які розцінює, як «небезпечні» для себе.
Дитина, в будь-якому випадку, збереже приємні спогади дитинства. Принаймні, зробить певні зусилля для цього. Вона заспокоє себе розмовою з улюбленою іграшкою або з живою істотою – собакою чи котиком – і знайде спосіб виправдати поведінку своїх батьків.
Дитинство – це важлива сходинка в доросле життя, в якій закладено фундамент майбутніх стосунків і вміння знайти своє місце в світі. Але як той фундамент вплине на її вибір, і чи буде вона прагнути стати «автором» свого життя, залежить від того, на скільки вона спроможна до рефлексії, конструктивної критики, розуміння того, що багато речей залежить і від неї, та рівня усвідомлення себе… острівцем в житті; має навчитись контролювати себе у ситуаціях, які не залежать від неї і в яких вона часто є безпорадною.
Найближча людина, яка мала б піклуватися і любити, створити безпечні і довірливі умови, забезпечує різного рівня домашній терор. Між дитиною та батьком (матір'ю) формується певна прив'язаність, яку не можна назвати міцною чи надійною, але саме ця прив'язаність виправдовує для дитини поведінку батьків і робить їх близькими. В багатьох випадках діти стають занадто "чемними", вірними та слухняними аби заспокоїти своїх кривдників. Вони ростуть з відчуттям: "щось не так зі мною, а мати (батько) звичайні, як у всіх або й кращі"...
Дорослі діти більше "прив'язані" до того з батьків, з ким стосунки є більш проблемними або дисфункціональними. Їм дуже важко відділитися (психологічно) від матері (батька). З часом вони стають дуже чутливими до емоційних реакцій людей, від яких залежать (вчителі, викладачі ВУЗів, начальники на роботі) і вміють розпізнавати зміни у виразі обличчя, жестах та голосі будь-які сигнали, які розцінює, як «небезпечні» для себе.
Дитина, в будь-якому випадку, збереже приємні спогади дитинства. Принаймні, зробить певні зусилля для цього. Вона заспокоє себе розмовою з улюбленою іграшкою або з живою істотою – собакою чи котиком – і знайде спосіб виправдати поведінку своїх батьків.
Дитинство – це важлива сходинка в доросле життя, в якій закладено фундамент майбутніх стосунків і вміння знайти своє місце в світі. Але як той фундамент вплине на її вибір, і чи буде вона прагнути стати «автором» свого життя, залежить від того, на скільки вона спроможна до рефлексії, конструктивної критики, розуміння того, що багато речей залежить і від неї, та рівня усвідомлення себе…