Це одна з найцікавіших і, на мою думку, найболючіших тем у психології, оскільки вона безпосередньо стосується любові. Давайте подумаємо яким чином?
Звідки у людини виникає нав'язливе бажання бути хорошою? Якщо перефразувати іншими словами бажання сподобатись іншим, тобто отримати схвалення, а якщо висловитись точніше-бажання отримати любов. В переважній більшості випадків таке бажання виникає в ранньому дитинстві. Стосується воно звісно в першу чергу батьків, іноді обох, іноді когось одного з них.
І тут на допомогу в тлумаченні цього феномену нам приходить один із найгеніальніших психологів та не менш визначний філософ Еріх Фром.
Признаюсь вам, кілька років тому прочитавши деякі його книги та дійшовши до їхньої філософської частини я далеко не все зрозумів. Проте тим, що стосується психології і що дійшло до мого усвідомлення я з радістю поділюсь з вами і так уже вийшло, що це усвідомлення безпосередньо пов'язане із темою "хорошості".
Так от, найчастіше з моменту народження батьки люблять свою дитину такою яка вона є, з її плачем, емоціями, виділеннями, недоспаними ночами та іншими ефектами. Це називається "безумовною любов'ю". Найяскравіший приклад-любов матері до новонародженого. Така дитина нічого не може дати взамін, але її люблять і без цього.
Дитина дорослішає, усвідомлює себе та свої дії і вже в ранньому дитинстві відношення батьків до неї змінюється. Батьки розповідають їй як робити добре, а як робити погано, які речі бажані, а які неприйнятні.
Звісно дитина, яка досліджує світ переступає межі допустимої поведінки. Часто в таких випадках вона зустрічається із супротивом батьків та їхнім різким засудженням тих чи інших дій.
Найгірше, що батьки можуть зробити в такому випадку-це сказати, що вони не люблять її за такі прояви поведінки, тобто вони будуть любити слухняну дитину, яка відповідним чином буде себе поводити.
Така форма прояву почуттів називається "умовною любов'ю". Я люблю тебе за щось, існують умови для того, щоб я любив тебе. В даному випадку я люблю тебе, якщо ти будеш поводити себе правильно, а ще точніше "так як я хочу".
Тут можуть виникнути дві крайнощі: дитина може піти в протест по відношенню до навколишнього світу та батьків зокрема і мати всі ознаки прояву так званої "проблемної" дитини. Зауважу, що для багатьох батьків будь-яка дитина, яка поводить себе не так як вони хочуть буде проблемною.
Або ж дитина засвоює модель формування любові до себе на основі правильної поведінки і може переносити її в доросле життя. В даному контексті батьки можуть відступати і на другий план, а теперішнє оточення уже дорослої людини формує умови для прояву любові до неї.
Звісно існують суспільні норми поведінки, звісно розвиток певних якостей та здібностей можуть принести дитині в дорослому віці певний успіх. Проте дорослим варто пам'ятати, що та поведінка, яку батьки вважають правильною далеко не завжди сприятиме стабільності психіки, чи такому бажаному дорослими "успіху в житті".
Все було б чудово, якби умови цієї любові та очікування важливого оточення, або батьків по відношенню до цієї людини не вступали в суперечку з її внутрішніми прагненнями та переживаннями.
Людина, яка засвоїла модель формування любові до себе за правильну поведінку часто відмовляється від власних потреб та бажань на користь потреб, бажань та емоцій значущого оточення. Але чи для всіх значущих людей ви будете "хорошими"?
Звісно це бажання абсурдне і хорошим для всіх ви не будете ніколи, проте це не зовсім не заважатиме вам жертвувати собою, своїми емоціями та потребами при будь-якій нагоді вгодити комусь іншому.
Підступне бажання "бути хорошим" може зруйнувати кар'єру, оскільки ви будете відмовлятись від конкуренції з колегами за вакантну і більш високооплачувану посаду. Це бажання може зруйнувати вам інтимне життя, назавжди закинувши вас коханою людиною в категорію хорошого друга чи подруги.
Страх перестати бути хорошим для інших змушуватиме вас постійно ігнорувати свої бажання, потреби та емоції. І всі ці прекрасні речі, будучи проігнорованими можуть плавно переходити спершу в легку тривогу, потім в стрес, а там і до психосоматичних захворювань недалеко.
Через тривогу, стрес, захворювання та біль можна продовжувати боятися вимовити своє "я хочу" взамін на "їм потрібно". Питання як довго можна це продовжувати. Бути "хорошим" означає бути зручним для певного кола людей. Це зовсім не про мораль, це про можливість виокремити власне і хоча б в якихось моментах прожити так як хочеться, а не так як іншим зручно, щоб ви жили.
Особливо обласкані умовною любов'ю люди можуть сприйняти супротив бажанню "бути хорошим" як наступ на мораль, проте це тільки відстоювання власних бажань, потреб, емоцій та шлях до психічного благополуччя.
Бажаєте попрацювати саме зі своїм унікальним внутрішнім космосом? Тоді ласкаво прошу на консультацію онлайн. Запис в пп.
Якщо інформація була вам корисною-ставте лайки, коментуйте та поширюйте її в соцмережах. Для вас-це питання однієї хвилини, а для мене-можливість просунути власну сторінку та бути почутим тим кому це важливо. Будьте щасливими.
