По недавнім моїм роботам. Клієнтка намагається вскочити у нові стосунки якнайшвидше. І кожного разу знаходить собі щось не те, бо посмішає. Вона біжить, що не бачить ні дирку на асфальті, ні який насправді новий герой. А в голові ще й часики тікають. Новий не витримує напор.
Я працювала з тим, щоб сповільнити її. У душі у менещось дряпає і ось такий вийшов у мене текст прохання. Присвячується тим, хто постійно біжить...
Ти ще не встигла видихнути після попередніх стосунків, а вже шукаєш нові?
Серце ще в гіпсі, нерви в реанімації, а ти вже розглядаєш кандидатів на посаду «любов усього життя».
Може, не треба так поспішати?
Давай спочатку спробуємо щось цікаве!
Запишися на танці. Купи фарби. Навчися грати на гітарі. Почни вирощувати помідори. Вони теж можуть розчарувати, але хоча б салат буде.
Або піди на гончарство. Там теж можна знайти щось криве, але його хоча б можна переробити чи розбити. 😁
Спробуй пожити так, щоб тобі було цікаво із собою.
Щоб телефон мовчав, а ти не перевіряла кожні три хвилини, чи не написав тобі хтось, хто вчора назвав тебе своєю долею.
Щоб у тебе були власні плани, друзі, захоплення. І щоб на запитання «Що робиш?» ти могла відповісти не тільки «Чекаю на тебе».
Бо іноді ми так поспішаємо знайти людину, яка зробить нас щасливими, що забуваємо спробувати зробити для себе хоч щось приємне.
**І ще одна думка: не кожен, від кого в животі літають метелики, — твоє кохання. Іноді це просто нервова система сигналізує, що знову починається цирк.** 🎪
Тож нехай нове кохання трохи почекає.
Не треба зачиняти перед ним двері. Просто не варто вибігати назустріч із валізою, зубною щіткою і планами на трьох дітей після другого побачення.
Спочатку побудуй життя, з якого тобі самій не хочеться тікати.
А потім уже запрошуй туди когось.
Бо кохана людина — це чудово. Але вона не повинна працювати твоїм особистим аніматором, психологом і цілодобовою службою порятунку від нудьги. ❤️
