Психологический порлат Psy-practice

На прийомі 10 Вересня 2013 Злотников Андрей

Перегляди: 3600 Поділитися:

--- Індивідуальна психологічна консультація в психодрамі.

Мені подобається вислів А. Літвака про те, що методів психотерапії стільки ж, скільки залів у Ермітажі. Що це означає для людини, яка вибирає для себе психолога чи психотерапевта? Збентеження і здивування? Практика показує, що клієнти частіше не знають та не задаються питанням про те, яким методом працює психотерапевт. Для клієнта важливо позбавитися від тягаря проблем, а будь то він проходить на кушетці чи за допомогою рольової матриці, не так важливо. При цьому ЗМІ та фільми якісно освітили те, як працюють психоаналітики з клієнтом, але залишили за кадром те, як працює психодрама.

Мета статті - розфарбувати білі плями того, що називається індивідуальна психодрама (фахівці називають її монодрама).

Психотерапія - це не спринт, а марафон. Клієнт і я намагатимемося осмислено прожити місяці зустрічей.

На першій зустрічі я домовляюся з клієнтом про правила нашої роботи. Ключові фактори - тривалість консультації, конфіденційність, вартість, місце і періодичність зустрічей.

Далі ми повертаємось до углиблення і формування запиту. Практика показує, що він може дуже відрізнятися від того, що було висловлено на початку зустрічі.

З яких причин приходять на консультацію? Клієнт відчуває дефіцит ролей або ролі, які слабко проявляються, йому не вистачає розуміння, креативності, досвіду та мотивації. Він застряг у "культурній консерві" - системі звичних реакцій на оточуюче середовище. Наприклад, у ряді ситуацій ми граємо роль "невпевненої людини" або "агресивної людини", не залишаючи шансу проявитися іншим ролям. Також можуть звучати цілі, пов'язані з задоволенням потреб у самоповазі, визнанні, симпатії та приналежності до різних соціальних груп.

Прихід на консультацію пов'язаний з тим, що є бажання росту (мотивацією до зростання), що спонукає переступити через те, що людина зробила та що було у минулому. Після того, як висловлені всі бажання, в повітрі висить готовність до активності.

Не дивуйтесь, якщо Ви в цей момент отримаєте пропозицію від мене - "Може бути, Ви хочете спробувати представити розповідане у рольовій грі? Де те місце, на якому Ви знаходилися, тут у цій кімнаті? Як все могло виглядати, тут у цьому кабінеті? Як могла б розгортатися тут Ваша ситуація? Де хто сидить, і де сидите Ви?".

Приклад роботи з клієнтом (публікується з дозволу клієнта, імена та контекст змінені).

Тема роботи: впевненість у собі.

Психолог (я): Розкажи, над чим ти сьогодні хочеш працювати.

Євген: Мені не вистачає впевненості в собі.

Психолог: Що ти розумієш під впевненістю в собі?

Євген: Мені складно захищати свою точку зору, я почуваю себе не впевнено в компанії незнайомих людей, мені складно вступати в конфлікти, я віддаю перевагу компромісам.

Психолог: Чи є якась сцена з життя, яка найсильніше відображає цю тему?

Євген: Мені 14 років і я на першій у своєму житті дискотеці. У центрі танцює дівчина Оля, яка мені дуже подобається. Але я дуже стидко почуваюся. Я був аутсайдером в школі, мене часто били однокласники. Мені жахливо хочеться танцювати, але я не вмію. І тут ця дівчина показує мені "фак". А я не знаю, що це означає. Можливо, це запрошення потанцювати? Але я так і не ризикую підійти до неї. Після цього я декілька днів повертаюся на дискотеку, уявляю, що вона кликала мене, а потім дізнаюсь, що це образа. Я відчуваю сильне розчарування та невпевненість в собі.

Психолог: Які ще ситуації з життя викликали відгук про цю ситуацію?

Євген: Так. Я згадав ще одну сцену.

Психолог: Скільки тобі років в ній? Де вона відбувається?Євген: мені 11 років. Я вдома. Прийшов тато з роботи. Він підпивший. Каже моїй мамі "Порося, готуй їсти". А мені так образливо від цих слів і мені немає сил обізватися на батька, розповісти, що я про нього думаю. Я нічого не можу зробити з цим. Мені страшенно соромно. І ще дуже образно за маму, яка дозволяє так говорити.

Психолог: Давай позначимо символом твого батька. Ось набір різнокольорових маркерів. Вибери один з них та розташуй його в просторі. Почни зі слів: "Я тато, мене звуть ..., мені стільки років...".

Євген (з ролі тата): Я тато, Сергій, тобі 42 роки, в цій сцені.

Психолог: Як ти ставишся до матері?

Євген (з ролі тата з щирим здивуванням): Я її люблю, ціную відносини.

Психолог: Чому ти зараз говориш їй грубості?

Євген (з ролі тата): Я п'яний, мені весело, я люблю унижувати своїх близьких проявляючи свою владу. Тоді у мене виникає відчуття, що я завжди правий і впевнений в собі.

Психолог: А поза сімейним колом, як ти себе поводиш?

Євген (з ролі тата): Я поводжуся стримано і нерішуче, залицяючись з іншими людьми. Я боюся їх.

Психолог: Уяви, що тато знаходиться в місці, де це відбувається. Опиши його. Євгеній (з ролі батька): це коридор у квартирі «хрущовки» на першому поверсі. Світло-коричневі стіни, дитячі наліпки на дверях. Зима, багато речей на вішалці. Я прийшов з роботи, а син виходить мене зустрічати. Потім ми граємо описану сцену.

Євгеній плаче.

Я пропоную йому уявити сверхреальну сцену - його 11-річний син тримає за руку того дорослого чоловіка, який знаходиться в цій кімнаті. Цей чоловік може допомогти хлопцю відкрито говорити з батьком про те, що він відчуває. Він захистить його, якщо буде небезпека.

Євгеній (з ролі одинадцятирічного хлопчика): тато, мені дуже болить і важко це говорити, але коли ти приходиш п'яний і ображаєш маму, мені хочеться тебе вбити. Ти поводишся як ху*ло, потворо. Моя родина мені не подобається. Я хочу вийти з неї. І ще я перестаю поважати свою матір за те, що вона дозволяє тобі це робити з собою. Спробуй зрозуміти, що ми, я і мама, це найцінніше, що у тебе є. Стань людиною.

Психолог: поміняйтеся місцями, станьте за маркером, увійдіть в роль батька. Євгеній (з ролі батька): Я тебе чув і розумію. Знаєш, все це тому, що я так і не навчився показувати свою любов близьким.

Вибач мені. Євген (у ролі одинадцятирічного хлопчика) з розчуленою інтонацією: я прощаю і ти мені прости за те, що я тобі тут наговорив. Завіса.

Ми повертаємось на свої місця в залі і обговорюємо емоції, переживання клієнта під час сцен. Які інсайти, озарення, відкриття у нього були. Які нові ролі він для себе спробував.

Яким чином, ролі, сцени - пов'язані з його реальним життям?

Благодаря чіткій постановці психотравмуючої ситуації та її відтворенню, вона, як і раніше, переживається дуже емоційно, але тепер вже дорослим на кілька років або десятиліть і більш зрілим людиною, яка дивиться на неї іншими очима і оцінює інакше. Тут є місце сльозам і сміху, катарсису, емоційному очищенню.

Про це повторному переживанню Морено пише: "Кожен істинний Другий Раз звільняє від Першого".

У клієнта з'являється можливість змінювати своє життя, якщо психотравмуюча подія була пережита знову настільки глибоко емоційно та інтелектуально, безсвідома фіксація усувається, а сама людина стає відкритою для нових міжособистісних відносин.

Сподобалася публікація? Поділіться нею з друзями!

Написать комментарий

Возврат к списку