Повысить рейтинг
Введите количество баллов которое хотите купить (100 балов = 2$)
*Каждый день, будет сниматься -10 баллов, чтобы поддерживать равные возможности и в рейтинге были наиболее активные психологи.
Присоединяйтесь к нам
Авторизация Регистрация
Авторизация
Логин:

Пароль:

Авторизация
Логин:

Пароль:

Укажите ваш E-mail
Подписаться

РЕКОМЕНДАЦІЇ З РОЗВИТКУ ЕМОЦІЙНОЇ СФЕРИ

Подписаться на автора РЕКОМЕНДАЦІЇ З РОЗВИТКУ ЕМОЦІЙНОЇ СФЕРИ
09 Июля 2017 13:01:43
427

Для того, щоб в наших діток емоції розвивалися адекватно, в першу черго потрібно самим вивчити базові емоції та дослідити свій емоційний світ.
З власного досвіду, хочу сказати, скільки б не проходила терапію в групі, постійно отримую новий емоційний досвід. В такі миті не знаю як правильно назвати свої емоції, оскільки вони для мене нові, але важливо не те як їх назвати, а те – які вони, приємні чи ні. Збагачуючи свій емоційний світ – ви збагачуєте емоційний світ своїх дітей. Якщо ви цього прагнете, не нехтуйте самоосвітою в любій формі – читання, навчання, індивідуальна та групова консультація психолога. Що до мене, я надаю перевагу груповій терапії – чим більше людей, тим більше різних реакіцій, різного досвіду, різних емоцій.
Для прикладу
Гравець в снукер, Шон Мерфі, володіючи хорошою технікою не міг виграти через занижену сомооцінку. Кожного разу на порозі виграшу він думав: "Я не достойний бути чемпіоном..." - через що починав хвилюватися і тремтіти. А це неправильне емоційне ставлення батьків до нього, яке призвело до невпевненості в собі. Для того, щоб оволодіти ТОПовим відчуттям, яке надає впевненості він ходив до психотерапевта. Результат - чемпіон світу 2005.
Трохи про базові емоції (за класифікацією К.Ізарда):
  1. Інтерес – позитивне переживання. Інтерес відіграє важливу мотиваційну роль у формуванні та розвитку навичок, умінь, інтелекту і творчих прагнень, забезпечує працездатність.
  2. Радість – активне внутрішнє задоволення, переживання впевненості в собі, власної значущості, успіху своєї діяльності. Домінування цієї емоції комфортне для людини.
  3. Подив – пов’язаний зі сприйняттям чогось раптового, несподіваного, неочікуваного.
  4. Сум – зневіра, безнадія, ізоляція. Ця емоція гальмує розумову і фізичну активність.
  5. Гнів – обурення, невдоволення чимось. Гнів – один із компонентів агресивної мотивації. Контроль над нею відіграє важливу роль у процесі соціального розвитку.
  6. Відраза – украй неприємне відчуття, викликане чимось бридким, огидним, потворним.
  7. Презирство – переживання глибокої зневаги до когось (чогось) морально низького. Презирство призводить до збільшення почуття власної значущості і до знецінювання об’єкта презирства.У ситуаціях, що активізують гнів, водночас актуалізуються емоції відрази та презирства. Комбінація цих трьох емоцій розглядається як тріада ворожості.
  8. Страх – відчуття сильного переляку, боязні когось (чогось). Переживання страху сприймається як загроза особистій безпеці, супроводжується почуттям невпевненості, незахищеності, неможливості контролювати ситуацію.
  9. Сором – невдоволення собою, яке викликає бажання сховатися, втекти.
  10. Почуття провини – пов’язане з переживанням порушень моральних та етичних норм.
 
Інші емоції, відповідно до теорії К.Ізарда, є похідними. Особливості їх зовнішнього прояву визначаються за виразними рухами тіла, за інтонацією, тембром голосу. Виразні дії не лише визначають, але й формують почуттєву сферу.
Як поводитися батькам для формування емоцій
Тепло
Словом «тепло» ми позначаємо інтерес до дітей, доброзичли­вість і реагування на їхні потреби. Завдяки цьому діти відчувають, що їх люблять, цінують, приймають.
Щоб виявити тепло:
  • будьте завжди поруч;
  • ніжно торкайтеся дитини;
  • установлюйте і підтримуйте з нею зоровий контакт;
  • використовуйте можливість, аби поговорити з дитиною;
  • розмовляючи з дитиною, нахиляйтеся до неї так, щоб вона вас бачила.
 Чуйність
Коли реакція дорослих доброзичлива і передбачувана, діти очікують комфорту й затишку, світ для них безпечний. Постійна реакція батьків чи вихователя на дитину та стосунки, які виникають між ними, — найважливіші чинники, що визначають подальший успіх. Взаємостосунки, засновані на щоденному позитивному контакті дитини й дорослого, роблять дитячий світ захищеним і передбачуваним.
Можливі реакції чуйного дорослого на дії маляти:
  • щойно малюк починає плакати, візьміть його на руки, з'ясуйте причину сліз та усуньте її;
  • обговорюйте з іншими членами сім'ї як пово­дитися з дитиною;
  • у певних ситуаціях поводьтеся згідно з особливостями дитини: наприклад, коли Тетянка лягає спати, то любить, щоб її погойдали, а Юрко — аби йому погладжували спинку;
  • пестіть дитину, коли є така можливість.
Повага
Повага до дітей базується на вірі в їхні здібності та потенційний розвиток.
Щоб проявити повагу:
  • приділяйте увагу особливостям, інтересам, потребами, схильностям дитини;
  • робіть так, аби діти самі шукали рішення;
  • просіть дітей поділитися з вами своїми ідеями.
Емпатія
Емпатія — це здатність розуміти і приймати емоційний стан, недоліки, думки іншого. Емпатія формується за наявності досвіду емпатійного ставлення до себе.
Дорослі можуть по-різному виявляти емпатію до малюка:
  • пристосовуючись до настрою дитини;
  • виражаючи її почуття мімікою, голосом, жестами;
  • повторюючи за дитиною звуки;
  • називаючи емоції дітей просто і без оцінки: «Ти почуваєшся щасливим», «Ти дуже розхвилювався», «Ти засмучений»;
  • хвалячи дітей, коли вони виявляють емпатію стосовно ін­ших: «Як ти гарно мене обійняв», «Ти пожалів Марійку»;
  • у відповідь на жести дитини промовляють: «Ти хочеш персик»;
  • повторюють і розвивають сказане дитиною. Наприклад, дитина каже: «Черевик». Дорослий: «Ти хочеш знайти свій улюб­лений червоний черевик».
Щирість
Щирість означає, що дорослі мають бути правдиві, справед­ливі, розумні і повинні помічати в дітях хороше.
Способи виявлення щирості:
  • чесно зізнайтеся, коли щось не так;
  • не вселяйте дітям помилкові надії;
  • будьте поруч, коли вони чимось самостійно займаються, аби їх підтримати і підбадьорити;
  • подякуйте дітям за допомогу чи спробу щось зробити;
  • пояснюйте, чому ви просите їх зробити те, що їм спочатку робити не хочеться.
Автономність і впевненість
Для розвитку автономності і впевненості можна використо­вувати такі прийоми:
  • дайте дітям можливість самостійного вибору;
  • нехай вони самі вирішують, з якої чашки пити, яку книжку розглядати, які фрукти їсти, чим зайнятися, яку руку мити першою;
  • дайте дітям змогу самостійно обслуговувати себе: вони можуть самі налити сік, одягтися і допомогти прибрати іграшки;
  • дозвольте дітям, не забуваючи про їхню безпеку, досліджу­вати матеріали, не коментуйте, як саме це слід робити;
  • дайте змогу фізично досліджувати навколишній світ — ви­лазити на гірку, ходити по колоді, стрибати з невисоких східців: повторюючи ці дії, діти вдосконалюються;
  • дайте дітям доволі часу для роботи з різноманітними ма­теріалами, щоб вони експериментували, пробували, вибирали, бачили результати своїх дій.
Як не варто поводитися
Діти вчаться керувати своїми емоціями, взаємодіючи з іншими людьми. Вони спостерігають за тим, як дорослі справляються зі своїми емоціями. З цього досвіду діти виносять корисні або шкідливі уроки. Якщо дорослі ігнорують емоційні сигнали дітей, малюки відчувають, що їхні почуття не мають значення для до­рослих або просто «неправильні».
Дорослі часто дозволяють собі неправильно поводитися — вони нав'язують, забороняють, не об'єктивно трактують дійсність, допускають раптові зміни у власній поведінці. Вони роблять це, на­приклад, коли хочуть уникнути неприємної ситуації чи залагодити  гостроту. Ефект  у такому випадку—зворотний. При цьому ситуа­ція непросто не вирішується, а загострюється, і діти позбавляються можливості зрозуміти, як можна було справитися зі своїм станом.
 
Шляхи сприяння емоційному розвитку дитини
Іноді дорослі заперечують наявність почуттів у дітей, заборо­няють емоції. Слова «не бійся», «не можна сердитися», «ану, по­сміхнися», «чого тут плакати» спростовують переживання емоцій.
Часом дорослі знецінюють емоції дітей— «нічого страшного тут немає», «нічого поганого з тобою не трапиться». Як правило дорослі хочуть зробити, як краще, але, на жаль, така реакція сиг­налізує дітям, що їхні почуття та емоції неправильні, не сприйма­ються дорослими, що вони роблять щось неправильно.
Правильна стратегія у таких випадках—визначити почуття дитини і спробувати пояснити, чому потрібно робити якось інакше.
Жартувати над дитиною, соромити її, щоб вивести з емоцій­ного стану, неправильно. Діти ображаються, коли чують: «Ти ж не маленький», «Ти ж не дівчинка», «Ось я бабусі розповім, як ти по­водився». Такі фрази підривають віру дитини у справедливість любов дорослого, змушують сумніватися у власній правильності й адекватності.
Визнайте наявність страху в дітей і не тисніть на них, коли вони бояться. Помилково вважати, що якщо малят залишати віч-на-віч зі своїми страхами, діти подолають цей стан. На жаль, коли страхи зрос­тають, вони можуть залишитися на все життя. А неправильна поведін­ка дорослих у цій ситуації може підірвати дитячу довіру до них. Страхи не слід ігнорувати, потрібно допомагати дитині поступово долати їх.
Іноді, щоб захистити дітей від хворобливого емоційного досві­ду, дорослі спотворюють те, що відбувається. Потрібно говорити, що бувають складні, хворобливі ситуації. Важливо пояснити дітям, що з ними відбувається. Ретельно добирайте слова, аби не за­шкодити розвиткові здорових емоцій.
Будьте послідовні, не допускайте різкої зміни настрою. Якщо настрій дорослих різко змінюється, діти починають їх боятися. Поводьтеся так, щоб ваша поведінка викликала у дітей довіру.
Як розмовляти з дітьми про їхні емоції
Батьки починають говорити з дітьми про їхні емоції одразу ж після народження маляти. Важливо весь час продовжувати знайомити дітей з «емоційним» словником. Найкраще діти навча­ються на власному досвіді, тому треба називати їхні емоції й опису­вати їх. Наприклад, коли Катруся сердито відштовхує руку батька, він може сказати: «Катрусю, ти сердишся». Так дорослий пов'язує набутий досвід із поняттям гніву, показує дитині, що її емоційний стан зрозумілий, піддається опису. А з тим, що зрозуміло, що мож­на описати, легше впоратися. Якщо дорослі так поводяться, діти вчаться краще розуміти і свій стан, і стан інших людей.
Уважно спостерігайте за дітьми
Значення або зміст будь-якої ситуації можна зрозуміти, лише ро­зуміючи загальний контекст, в якому ця ситуація відбувається. Уваж­но спостерігайте за дітьми, за виразом їхнього обличчя, за жестами, рухами, звуками чи словами. Якісь почуття можуть бути загострені, а якісь — помірні. Важливо називати емоції, які б вони не були.
Визначте, що почуває дитина, і скажіть, звертаючись до неї: «Ти, здається, чимось стурбована?», «У тебе задоволений вигляд». Описуючи емоції, використовуйте різні слова. Розпочніть із назв базових емоцій: радісний, сумний, сердитий, зляканий. Потім по­ступово використовуйте слова, щоб якомога точніше визначити відтінки емоцій і почуттів: задоволений, розчарований, роздратований, стомлений, схвильований.
 
Після нового слова поясніть його значення, наприклад: «Ти розчарована, Катрусю? Ніяк не можеш скласти пірамідку». Навіть коли дитина ще не розуміє цих слів, ви самі звикатимете спосте­рігати та якомога точніше описувати стан дитини. З часом ваші слова будуть значити для малюка все більше й більше, і дитина краще розумітиме свої почуття.


Понравилась статья? Расскажите друзьям:


Другие публикации автора:

Подписаться на новые комментарии к этой статье:
Подписаться



Топ публикаций
ФОРМИРОВАНИЕ НАРЦИССИЗМА. КАЧАЮЩИЕ КОЛЫБЕЛЬ. ЧАСТЬ 2 ФОРМИРОВАНИЕ НАРЦИССИЗМА. КАЧАЮЩИЕ КОЛЫБЕЛЬ. ЧАСТЬ 2 В случае если отец ребенка – нарцисс, это также со...
Горькая правда о стрессе Горькая правда о стрессе Сверхсекретный секрет эффективного преодоления пос...
Как научиться опираться на себя? Стать себе доброй мамой. Как научиться опираться на себя? Стать себе доброй мамой. Как вырастить возможность опираться на себя? И ста...

Вы можете подписаться на новые публикации на сайте. Для этого нужно просто указать вашу почту.

Новое на форуме

Перейти на форум


Мы в соцсетях