Почуваєтеся винними перед батьками?
За те що рідко звоните чи приїзжаєте, за те, що досі не народили їм внуків, за те, що не можете вилікувати їх від тяжкої хвороби або врятувати від алкоголю, за те що маєте кращі умови життя?
Або так і не наважилися обрати професію, яка вам до душі, або одружилися, щоб не засмучувати батьків, а не тому що ви так хотіли - і все через потенційне почуття провини перед ними?
Провина перед батьками – це ірраціональне почуття, коли ви "винні без вини". Воно може бути доволі токсичним та здатне зіпсувати життя.
Провина характерно для співзалежних стосунків, коли ви і досі намагаєтеся відповідати очікуванням батьків. А коли не відповідаєте, то відчуваєте провину - за свої бажання, вчинки, за те, яким ви є.
Провина перед батьками - це негативні емоції, які формуються у дітей під впливом особливого характеру взаємовідносин з батьками.
Батьки, які у вихованні дітей притримуються маніпулятивно-каральної позиції, використовують провину як спосіб управління дитиною. Такі батьки розглядають дитину як невід’ємну частину себе. Вони вибудовують відносини з допомогою маніпуляційних моделей, які змушують дитину підкорятися їх волі через почуття провини.
У такій системі внутрішньосімейних стосунків дитина робить висновки «Мене люблять тільки тоді, якщо я слухняний, або добре вчуся, або не засмучую маму» і т.п.
Звичайно, дитина, яка відчуває почуття провини, є досить зручною. Вона слухняна, намагається виправити ситуацію, готова на жертви, робить, що їй кажуть, щоб знову повернути любов і схвалення батьків.
Дитина починає жити з «оглядкою», боячись, що її відкинуть і не любитимуть власні батьки. Дитина, яка ще не вчинила хибного вчинку, вже вважає себе винуватою, чекаючи звичної реакції батьків.
Сепараційна вина якраз і полягає в тому, що у дорослому віці, коли ми починаємо жити своїм власним життям - спираючись на свої бажання, інтереси та цілі - ми відчуваємо провину.
А ще є провина, яка є наслідком постійної потреби все контролювати. Вона також формується в результаті описаної вище взаємодії з батьками. "Якщо я буду все робити так, як слід, мене будуть любити" - робить висновки дитина. Так формується механізм психологічного захисту - всемогутній контроль.
"Всемогутня" провина перед батьками пов'язана з нашою нездатністю проконтролювати та змінити те, що поза межами наших можливостей. Наприклад, ми не можемо врятувати батьків від алкоголізму або невиліковної хвороби.
Якою б не була провина перед батьками - це ірраціональне почуття, хочемо ми того чи ні, але ми завжди будемо його в якійсь мірі відчувати. Ми будемо вічувати, що не до кінця виконали свій обов’язок, відплатили сповна за доброту і зробили все, щоб люди, які вас виховали, були щасливі.
Питання тільки в мірі цієї провини та тому, як ви будете з нею справлятися.
Спробуйте усвідомте наступне:
- Ви - окрема особистість і маєте право жити СВОЇМ життям. Якщо ваші батьки не змогли побачити в вас окрему особистість - зробіть це самі для себе.
- Почуття провини обслуговує ваші страхи, а також комплекси інших людей.
- Дайте собі право не бути хорошим для когось, а бути хорошим для себе. Робити собі добре - не означає робити погано комусь. Виходьте з того, що ваші батьки бажають вам щастя, і якщо буде добре вам, то має бути добре і їм.
- Якщо ж ні - тоді усвідомте, що ви не робити нічого поганого спеціально, у вас немає злого наміру. Ви просто намагаєтеся бути таким, який ви є і жити так, як хочеться вам.
- "Всемогутня" провина мучить тоді, коли після численних спроб врятувати батьків від деструктивного способу життя, нічого не змінюється. Тут потрібно, по перше, зрозуміти, що ваші батьки дорослі люди. Це їх вибір. Вони мають право на своє життя. По друге, усвідомити та змиритися з тим,
що ви не всесильна, а звичайна людина.
Є те, що нам, на жаль, непідвладне. Наприклад, попри всі зусилля, нерідко неможливо нічого вдіяти проти невиліковної хвороби.
Позбутися іллюзії всемогутності та пережити свою безсилість та безпорадність - це непростий і тривалий процес, але приносить надзвичайне полегшення.
Це рекомендації по самодопомозі. В разі, якщо провина токсична, всеохоплююча та непереборна - такий процес варто проживати разом з психотерапевтом 🌱
