У сучасному суспільстві спостерігається низка змін та трансформацій, де заміна понять та поглядів на проблеми статі, толерантне ставлення до сексуальних меншин призвели до того, що серед неповнолітніх все частіше спостерігається зростання кількості дезорієнтованих осіб, чия поведінка носить девіантний характер, або ж відхиляється від діючих соціальних норм. Так, все більшого поширення набувають такі відхилення психосексуального розвитку, як ранній початок статевого життя, підлітковий проміскуїтет, гомосексуальні зв'язки або ж підліткова проституція. Дана ситуація в суспільстві викликає великий інтерес й спонукає до дослідження проблеми передчасного психосексуального розвитку.
Відомо, що формування сексуальності є досить складним процесом, який починається ще в ембріональному періоді онтогенезу й закінчується статевою зрілістю. Вже з перших днів життя дитини низка фізіологічних, соціальних та психологічних факторів впливають на її психосексуальний розвиток- статеву самосвідомість, міжролеву поведінку та сексуальну орієнтацію. Взагалі, статевий розвиток людини здійснюється у двох напрямках –психосексуальному(психіка) і соматосексуальному(тіло), й звичайно, що у чоловіків та жінок він різний, адже в основі - статеві відмінності і поляризація чоловічої й жіночої ролей.
І якщо із соматосексуальним розвитком все ясніше, адже це проявляється у вигляді статевого дозрівання, й ґрунтується на зміні гормонального фону організму, то із психосексуальним – трохи складніше, адже основна роль тут віддається соціуму та найближчому оточенню.
На кожному із етапів психосексуального розвитку, відбувається формування сексуальності, що є важливою складовою природного й здорового існування людини та її взаємин. Людська сексуальність виконує ряд важливих функцій, де найважливішими є розмноження, спілкування та насолода, що охоплює практично всі сфери психічного життя людини, починаючи від переживань, уяви, думок, вчинків та закінчуючи усім, що супроводжує її сексуальну активність.
Передчасний психосексуальний розвиток (далі ППР) – це ніщо інше, як раннє становлення сексуальності, що випереджає середні вікові норми і статеве дозрівання. І якщо при затримці психосексуальних змін основним механізмом є гальмування статевого розвитку в поєднанні із загальним зниженням гормонального фону, то в патогенезі ППР гормональні зміни мають незрівнянно менше значення. В якості основних причин передчасного психосексуального розвитку виступають соматичні, психічні і мікросоціальної фактори.
Серед соматичних причин ППР головну роль грає вроджене або раннє ураження глибоких структур мозку, що виявляється зниженням порогів збудливості нервових утворень, які забезпечують еякуляцію і оргазм (зокрема, субкортикальний варіант синдрому парацентральних часточок), що служить фоном, який сприяє закріпленню патогенних впливів психічних і соціальних факторів. Незалежно від причин раннє пробудження і подальший розвиток сексуальності можливі тільки при постійному підкріпленні оргазмом або хоча б приємними відчуттями, адже несвоєчасно спровокований, але не підкріплений, він швидко згасає.
Винятком з цього правила є варіанти, коли завдяки наявності психічних порушень подібний інтерес може перерости в патологічну реакцію, здатну тривалий час існувати і розвиватися, слідуючи психопатологічним закономірностям. Так, на етіологію ППР нерідко впливає різна психічна патологія, перш за все "ядерні" психопатії та ендогенні процеси, де обумовлені ними особливості психічного розвитку призводять до ранньої фіксації інтересу дітей на сексуальній сфері.
До соціальних причин ППР відносяться пробудження і формування сексуальності внаслідок іноді одноразового, але частіше методичного і досить тривалого розбещення та спокушання дітей підлітками або дорослими, які не можуть адекватно реалізувати свій статевий потяг. Такі люди цілеспрямовано розбещують дітей, "проводять" їх в прискореному темпі через всі етапи формування сексуальності: інформують про статеве життя, демонструють їм еротичні і порнографічні зображення, пропагують збочені форми сексуальних відносин з урахуванням власних смаків. Викликавши у дітей інтерес до статевих питань, вони переходять від інформації до її практичної реалізації: демонструють і розглядають статеві органи, проводять низку еротичних впливів, імітують статеві контакти і, згодом, домігшись "добровільної" згоди жертви, починають з нею статеве життя.
Очевидно, що сам процес зваблення та розбещення, при плавному та добре прорахованому плані проходить для дітей не так «травматично» як звучить, адже це тягне за собою прискорений початок статевого дозрівання, який підтримується і посилюється оргазмом та сексуальною стимуляцією тактильних, зорових, слухових та інших аналізаторів, що є для дитини приємним.
Також, не можливо не згадати впливу соціальних мереж, віртуальних ігор та перегляду порно, які здатні викликати нездоровий та передчасний інтерес до сексуальної сфери, що може призводити до наслідування чи експериментування із своїми статевими органами, розбещенням та звабленням інших.
У будь якому разі, при соціогенних впливах передчасний психосексуальний розвиток відбувається близьким до «природнього» способом, адже починається з еротичних впливів, нав'язаних звабником, які через якийсь проміжок часу починають викликати задоволення, і лише потім відбувається поступове формування статевого потягу. Еротичні дії проводяться у формі, близькій до адекватної, як з партнером. Надалі статевий потяг не затримується і розвивається до сексуального лібідо, чим пояснюється висока активність пацієнтів в пошуку об'єктів для його задоволення. При будь-якому варіанті ППР діти в більшості випадків виступають ініціаторами різних ігор, що супроводжуються розгляданням статевих органів, маніпуляціями на них, імітацією різних форм сексуальної активності. Якщо зазвичай ці ігри відображають дитячу цікавість, то у випадках передчасного становлення сексуальності вони приймають по-справжньому еротичний і навіть сексуальний характер, і діти в них емоційнозацікавлені й все ж вишукують підлітків і дорослих, які часом охоче йдуть на інтимні стосунки.
У будь-якому випадку, психотерапевтичні заходи лікування даного явища залежать від походження та патогенезу ППР. Так, при порушеннях психіки проводиться терапія психічного розладу, при ураженні структур головного мозку – медикаментозна та рефлекторна терапії, але як у першому так і в другому випадку все це проводиться комплексно й вимагає постійного індивідуального спостереження доброзичливо налаштованих дорослих (краще батьків). Чим добріші і чуйні дорослі, тим відвертіше дитина і тим легше передбачити її дії і попередити асоціальні вчинки.Тактика сімейної психотерапії залежить від віку дитини, її статевої обізнаності і, аж ніяк не зводячи до обмеження контактів з однолітками, повинна передбачати делікатний, але ефективний контроль за конкретними формами цих контактів.
Все ж важливим методом попередження виникнення передчасного психосексуального розвитку є психопрофілактика, спрямована на попередження можливого неблагополуччя в розвитку дитини, створення найбільш сприятливих психологічних умов для цього розвитку, а також на збереження, зміцнення і розвиток психологічного здоров'я дітей протягом усього дошкільного та шкільного дитинства. Звідси, піднімається значимість статевого виховання дітей, в основі якого - навчити дітей бути уважними до проявів своєї тілесності, вміти «читати» сигнали тіла, розуміти і адекватно виражати їх, особливо вербально. Дорослим варто пам’ятати, що усвідомлення ставлення до себе в цілому і, особливо, до свого тілаформується уже з перших днів народження, і задля попередження та уникнення статево рольових труднощів у дорослому житті, батькам варто не боятися підіймати «інтимні» питання та статево виховувати своїх дітей.
