Останні 9 років, я вивчаю та взаємодію з такою чудовою віковою групою, як підлітки. Однією із актуальних тем у цьому віці є довіра! Довіра до себе, до батьків, друзів, коханих, до світу. Часто дорослі не розуміють значимості підліткової довіри до них, та й не дуже хочуть пізнавати і самих підлітків.
Згадуючи себе в ранньому підлітковому віці, я точно пам’ятаю, те відчуття тривоги, коли ти розумієш, що той голос всередині тебе набагато сильніший ніж слова батьків. Ти звертаєш увагу на те, що твій ніс, змінив сьогодні свою форму, а вчора він був іншим… і знову тут з’являється – це відчуття тривоги, бо ти не розумієш, що з тобою відбувається, а розповісти старшим і, не хочеться, бо, що говорити? Що ти змінюєшся? Для них то природньо і вони все одно скажуть: «Ну, ти ж ростеш», а коли твій організм починає заявляти про себе, твоє серце не може так швидко реагувати на твій ріст, і ти відчуваєш страшні фізичні відчуття болю, але з’являється сильніша біль – це страх, що ти можеш через це померти. А лікарі, люди дорослі, вони теж просто скажуть, що ти ростеш….
Вік 11-13 р., є дуже складним у житті підлітка, адже він є най незрозумілішим, вчора ти ще був дитиною, а сьогодні не зрозуміло Хто, але точно вже не дитина….і ще не дорослий. І тут, як ніколи потрібна любов і прийняття мами і тата, адже ці люди як ніхто відчувають свою дитину, і дитина відчуває своїх батьків. Я знаю, що батькам трохи не зрозумілі бажання підлітків, особливо сучасним, їхній основний аргумент «ми такими не були, ми були вдячними і поважали своїх батьків,» і мені дуже хочеться сказати, що сучасні підлітки теж поважають і люблять, але по-своєму. Я знаю історії, коли мами соромили своїх дівчат, що в них з’являлися місячні чи говорили хлопцям типу, ще «палка» не виросла, щоб я тебе слухала. Таких прикрих історій є маса, але сьогодні є багато написаних чудових книг, статей про статеве, духовне виховання підлітків, що просто соромно їх хоча б не проглянути.
Ціль сьогоднішньої моєї статті – це коротко розповісти про довіру та її значимість для підлітків. Адже, я знаю, що підлітковий вік – це старт великого, нового життя для щасливої особистості, він пройде, як пройшов етап народження, перші спроби сидіти, повзати, ходити, говорити перші слова і т.д. І весь цей шлях, який пройшла дитини уже збудувався або зруйнувався «стовп довіри».
Як на мене довіра – це переконаність у щирості, чесності, відкритості, іншого по відношенню до тебе. Довіра – це вільне вираження будь-яких почуттів, і позитивних і негативних, без страху оцінки та неприйняття.
І я точно знаю, що наступні фрази руйнують відчуття близькості та довіри підлітків до дорослих.
Те, що відштовхує підлітка від себе:
- Загальні фрази, наприклад «Довірся мені, я ж краще знаю….», «Ти ж знаєш, що все одно я права», «Я ж тобі говорила, а ти не повірив…» і т.д.
- Відсутність справжності, суворість, емоційна холодність.
- Не вміння слухати і чути!
- Перебивання під час «сповіді» підлітка.
- Оцінювання підлітка.
- Приниження підлітка у присутності його друзів.
Те, що точно відновить довіру :
- Дотримуйтесь свого слова, якщо пообіцяли, то виконуйте.
- Дозволяйте підлткам самостійно розпоряджатись своїми кишеньковими грошима (давайте ту, суму грошей, яку ваша сім’я реально може дозволити).
- Не говоріть про підлітка за його спиною (не обговорюйте його по телефону з іншими людьми) він всеодно почує, не обманюйте.
- Поважайте його кордони – стукайте при в ході в його кімнату, не беріть речей без його дозволу.
- Визнавайте свої помилки і просіть вибачення.
- Запитуйте про те, що відчуває, чого боїться, чого хоче, ваша дитина. Запитання «Чим я можу тобі допомогти?» є досить ресурсним для підлітків.
- Говоріть про свої відчуття, у формі Я-висловлювання. Використання під час спілкування «Я-повідомлення» допомагає висловити свої почуття, не принижуючи іншу людину (порівняйте: «Я дуже хвилююсь, коли тебе немає вдома об 11-й вечора» та «Ти знову прийшов додому об 11-й вечора?!»).
«Я-висловлювання» – це проголошення почуттів, які ви переживаєте у неприємній для вас ситуації, визнання та формулювання власної проблеми з цієї причини («Вибач, але я відчуваю роздратування, коли ти говориш це...», «Коли чую твої слова, я навіть не знаю, що і сказати, настільки я розгублена»). Формулюючи таким чином питання, ви усвідомлюєте власну проблему: це – моя проблема, що я роздратована, це – мої відчуття, і, ніхто, крім мене, не може зрозуміти, чому саме ці відчуття виникли у мене в цій ситуації.
- Підтримуйте при невдачах та поразках.
- Говоріть компліменти.
- Дозволяйте здійснювати сімейні покупки та хоча б один день на тиждень, дозвольте підлітку, подбати про вашу спільну вечерю.
- Разом подивіться фільм, який зможете обговорити.
- Пам’ятайте, що ваша дитина обрала саме Вас, тому Ви є найкращою мамою та найкращим татом для нього! А основне - просто ЧУЙТЕ СВОЮ ДИТИНУ!!!