Класно, що дорослі вміють висловлювати свої емоції і почуття словами (насправді класно коли вміють і в доступній формі, але й так буває не завжди). У дітей же своя мова спілкування, іноді - це соматизація, тобто реагування тілом на зміни, що відбуваються довкола. Отже дитина тілом реагує, коли боїться:
- сепарації. Пригадуєте перші походи в садок чи виходи на роботу та залишання дитину на триваліший час із кимось іншим? Дуже часто тут дитина на рівному місці "хапає" температуру, червоне горло, отит, кашель чи шлунково-кишкові розлади. Це так проявляє себе страх втрати мами, такими є дитячі первинні захисти.
- покарання. Стається, що діти капризують чи навмисне порушують правила, не слухаються і вони звісно можуть провинитись вкотре порушивши щось - якщо мама, тато не реагують на це ніяк, не вводять покарання в якості рамок (адекватне покарання - відповідно до віку та розвитку), то часто бачимо картину, коли в скорому часі після скоєного дитина падає або боляче вдаряється (символічно карає себе сама, так символічно вона знижує своє почуття провини внутрішнє, звісно це все відбувається на несвідомому рівні).
Причинами психосоматики дитини можуть бути:
1. Невідповідне щодо розвитку піклування про дитину - гіперопіка (годування з ложечки. збивання їжі в блендері у віці, коли дитина вже в школу ходить і т.ін.), недоопіка, конкуренція за дитину.
2. Травматизація - втрата когось із членів сім'ї, кризов моменти в сім'ї.
3. Емпатійна зниженість батьків - не чуттєві батьки або оточення до потреб і переживань дитини (часто зустрічаємо як в ранньому дитинстві, так і в підлітковому віці).
4. Знецінення дитини - і дуже часто це саме насміхання із зовнішності ("йой, маєш такі самі вуха як баба Ориська наша", "ти такий же неакуратний і розхлябаний, як і твій тато"), продуктів творчості, діяльності дитини (малюнків, конструювання, як одягнулась чи пробує готувати їжу наприклад).
5. Сімейні "табу" чи взички - коли в сім'ї прийнято не показувати свої почуття (не можна злитись або плакати чи проявляти скорботу за певним членом сім'ї) і т.ін.
Пам'ятаймо, що "чемні", замкнуті діти хворіють переважно більше, ніж відкриті, які більше агресують і проявляються свої емоції відкрито назовні. Тому важливо давати дитині поплакати і переживати те, що їй хочеться в даний момент (позлитись чи поображатись на всіх, важливо, щоб батьки показали як це робити правильно (не завдаючи шкоди іншим або собі).
Здоров'я вам і вашим дітям!)
