×
Повысить рейтинг
Введите количество баллов которое хотите купить (100 балов = 2$)
*Каждый день, будет сниматься -10 баллов, чтобы поддерживать равные возможности и в рейтинге были наиболее активные психологи.


Уважаемый читатель сайта!
Приглашаем присоединиться к нашим социальным страницам. Спасибо, что ты с нами!
Спасибо, я уже с вами!
Авторизация Регистрация
Логин:

Пароль:
psypractice

Топ публикаций

Вы можете подписаться на новые публикации на сайте. Для этого нужно просто указать вашу почту.


Мы в соцсетях
Новое на форуме

Перейти на форум

Укажите ваш E-mail


подписаться

Вагітність як кризовий період у формуванні батьківської/материнської сфер особистості

13.07.2014 15:02:26
Подписаться на автора
4235
Вагітність як кризовий період у формуванні батьківської/материнської сфер особистості
Вагітність як кризовий період у формуванні батьківської/материнської сфер особистості


Розвиток особистості – це нерівномірний та різноплановий процес становлення певної сфери чи функції, що у різні вікові періоди характеризується різними ритмами та темпами протікання та супроводжується кризовими періодами. 

Відповідно і розвиток материнської та батьківської сфер особистості жінки та чоловіка також супроводжується кризовими періодами становлення. 
Аналізуючи означення власне поняття «криза» та визначаючи його смислове наповнення, можна нагадати, що поняття «криза» з грецької мови перекладається як різка зміна звичайного стану речей; злам, загострення становища, а з латинської криза перекладається як перелом, переворот, рішуча пора перехідного стану.     

Вагітність жінки саме та особлива соціально-психологічна ситуація, що вимагає від сім’ї окремих зусиль, переструктуризації, перерозподілу сил, відтак саме період очікування першої дитини є кризовим для подружнього холону. Особливістю кризи першої вагітності, як сімейної кризи, є те, що вона вимагає від усіх членів сім’ї кардинальних змін у їхньому особистісному розвитку. Конструктивне вирішення цієї кризи неможливе без конструктивного вирішення кризи особистісного розвитку кожного з членів сім’ї. Щоб перейти на новий етап розвитку сім’ї, кожен з подружжя у період виношування жінкою дитини вирішує ряд задач власного особистісного розвитку. Період перинатального розвитку дитини вимагає розвитку та становлення батьківської та материнської сфер подружжя. 

Тлом становлення материнської сфери жінки є фізіологічні процеси, адже зачаття провокує гормональну перебудову організму і уникнути тілесних змін жінка не може, гормональні впливи безпосередньо зачіпають і психічні процеси, відтак психологічні зміни відбуваються ніби під натиском фізіологічних. Це, з одного боку, спрощує проблему вибору, жінка аж ніяк не може «відкласти» кризу на потім, природа вимагає негайних рішень. З іншого боку, сам процес протікання кризи дещо ускладнюється, загострюється, максималізується. Соціальні та психосоціальні чинники у житті жінки теж є важливими для вирішення кризи материнства, і все ж їхня значущість по мірі розвитку вагітності спадає. 

Конструктивним вирішенням кризи становлення материнської сфери жінки у період виношування першої дитини є формування (чи створення адекватних передумов до подальшого формування) материнської ідентичності. Материнська ідентичність – це психологічний конструкт, який виражає цілісне прийняття, усвідомлення і переживання жінкою себе як матері та своєї особистісної самореалізації в материнстві. 

Деструктивним вирішенням цієї кризи є переривання вагітності, ігнорування вагітності, відмова від дитини, післяпологова депресія, девіантне материнство, психосоматичні захворювання тощо. 

Для чоловіка період очікування дитини це час соціальних та психо-соціальних перебудов. Якщо у фізіології чоловіка змін не відбувається, то для особистісного становлення його як чоловіка-батька цей період є надзвичайно важливим. Особливістю є те, що напруження соціально-психологічних процесів збільшується по мірі розвитку вагітності дружини і апогеєм є народження первістка. 

Конструктивним вирішенням кризи становлення батьківської сфери чоловіка у період очікування першої дитини є формування (чи створення адекватних передумов до подальшого формування) батьківської ідентичності. Батьківська ідентичність – це усвідомлення, прийняття та переживання чоловіком себе батьком, прийняття та готовність реалізації соціальної ролі батька, відчуття повної особистісної самореалізації у цьому, а також прийняття чоловіка як батька значущими людьми. 

Деструктивні способи вирішення цієї кризи у чоловіка є: наполягання на перериванні вагітності дружини, ігнорування її вагітності, відмова від батьківських функцій, розрив шлюбу, ігнорування потреб дитини, ревність дружини до дитини, інфантильна поведінка, втеча у алкогольну чи наркотичну залежність, психосоматичні захворювання тощо. Існує ряд передумов, наявність яких поглиблює кризу становлення батьківської та материнської сфери як у чоловіка, так і у жінки. 

Аналізуючи життєвий цикл сім’ї можна означити певні стадії її розвитку, які можуть стати чинниками поглиблення окресленої кризи. Це, насамперед, зачаття дитини на стадії дошлюбних відносин, така вагітність часто є не планованою, не бажаною. Партнери не достатньо знають один одного, недоліки ігноруються, все бачиться у рожевому світлі і якщо приймається рішення про збереження вагітності та укладення шлюбу, то здатність реалістично сприймати партнера та критично аналізувати стосунки повертається до партнерів перед народженням дитини, що, звичайно, не сприяє конструктивному вирішенню кризи батьківства/материнства. Якщо відносини між партнерами перериваються до народження дитини чи в перші роки після її народження, то це є деструктивним вирішенням ряду сімейних криз, зокрема і кризи становлення батьківської/материнськоі сфери.  
Не надто сприятливим для розвитку батьківської/материнської сфери є рішення відкласти народження дитини на більш пізні етапи розвитку сім’ї. 

Надання пріоритетності соціальним та матеріальним векторам розвитку сім’ї і відкладання народження першої дитини може делегувати вагітності не характерні завдання, як то: збереження шлюбу, відновлення втрачених почуттів між подружжям, омолодження організму жінки тощо, що уже є ознакою деструктивної мотивації до народження дитини. 

Визначальним чинником розгортання кризи є вік кожного з пари. Зачаття дитини у незрілому віці коли партнер/и психологічно не готові до народження дитини може спровокувати деструктивні виходи з кризи. У випадку ювенальної вагітності перед партнерами стоять складні, а інколи непосильні завдання прийняття нових соціально-психологічних ролей чоловіка/батька, жінки/матері. Успішна реалізація цих завдань залежить від особистісних індивідуально-психологічних характеристик партнерів та від соціальної підтримки батьків та оточуючих. 

Відомо, що ювенальна вагітність у силу фізіологічних причин може стати причиною вад розвитку плода, кесаревого розтину, передчасних пологів, післяпологової депресії, тощо. Ці проблеми стосуються у першу чергу юної матері і хоча чинники представлені нижче теж істотно впливають на становлення материнської сфери та все ж вони більш стосуються юного чоловіка. Щодо батька, чинниками, що поглиблюють кризу становлення батьківської сфери у юному віці є: психологічна неготовність до шлюбу, вимушене укладання шлюбу, низькій рівень адаптації, психологічна несумісність пари, інфантильність юного батька, негативний емоційний фон усвідомлення батьківства, соціальна неадаптованість, відсутність підтримки з боку оточуючих, матеріальні і житлові проблеми тощо. 

Пізня перша вагітність, тобто зачаття першої дитини у зрілому віці теж передбачає ряд чинників соціально-психологічного характеру, що істотно вливають на перебіг кризи становлення батьківської/материнської сфери. Для жінки пізня перша вагітність це шанс реалізувати себе в материнстві, відповідно вона, у більшості випадків, приймає рішення зберегти дитину. Така рішучість однак не виключає проблем соціально-психологічного характеру, так перед жінкою постають проблеми: кар’єри, здоров’я, стосунків з партнером, тощо. Пізня вагітність може стати причиною вад розвитку плода, передчасних пологів, погіршення здоров’я жінки, кесаревого розтину, післяпологової депресії. Для чоловіка позитив пізнього батьківства у тому, що більшість соціальних проблем вирішено і/чи стабілізовано: кар’єра, матеріальне становлення, житло, стосунки з батьківською сім’єю, тривогу можуть викликати проблеми зі здоров’ям, брак часу, проблеми адаптації до нового укладу життя, тощо.

Поглиблює кризу становлення батьківської/материнської сфери також негативний досвід переживання цієї кризи близькими, як то смерть близьких у період вагітності чи у пологах, народження дитини з вадами і/чи відмова від неї, смерть дитини у пологах у когось з близьких, девіантне батьківство/материнство родичів, тощо. 

Такий досвід важче переживає жінка, а чоловік, у випадку готовності до батьківства, має вищу здатність дистанціюватися від негативного досвіду і тим самим стає опорою для подолання тривог дружиною. 

В свою чергу, для чоловіка небезпечним є відсутність готового сценарію батьківської поведінки, зразка для наслідування, чи наявність девіантного батька і відповідно негативного сценарію батьківства. В таких випадках у скрутних обставинах можлива втеча у алкогольну чи інші залежності, відмова від виконання батьківських обов’язків, повернення до девіантного сценарію. 

Серед чинників, що сприяють конструктивному вирішенню кризи становлення батьківської/материнської сфери є: наявність сценарію зрілого батьківства/материнства, соціальна модель батьківства/материнства, психологічна готовність до батьківства/материнства, емоційність стосунків у парі, бажаність дітей, фізичне та психологічне здоров’я, соціальна та матеріальна стабільність, підтримка родини.

@Ірина Пушкарук, Мирослава Гасюк



Понравилась статья? Читай больше вместе с нами


Комментировать:


Другие публикации автора:




яндекс.ћетрика