×
Повысить рейтинг
Введите количество баллов которое хотите купить (100 балов = 2$)
*Каждый день, будет сниматься -10 баллов, чтобы поддерживать равные возможности и в рейтинге были наиболее активные психологи.


Уважаемый читатель сайта!
Приглашаем присоединиться к нашим социальным страницам. Спасибо, что ты с нами!
Спасибо, я уже с вами!
Авторизация Регистрация
Логин:

Пароль:
psypractice

Топ публикаций

Вы можете подписаться на новые публикации на сайте. Для этого нужно просто указать вашу почту.


Мы в соцсетях
Новое на форуме

Перейти на форум

Укажите ваш E-mail


подписаться

Кольоровий світ

20.11.2014 13:45:04
Подписаться на автора
3907
Кольоровий світ
Кольоровий світ


Вона непогано зналася на мистецтві, тому, коли в місцевій галереї відкрили нову виставку-продаж картин невідомих художників, була однією з перших, хто навідався туди.

Загалом виставка не справила на неї особливого враження.«Так, банальна посередність», - відмітила вона про себе, завершуючи огляд картин в останній виставковій залі.

Та раптом одна з картин наче магнетичних чином прикувала до себе її погляд. Вона зупинилась і мовчки вдивлялась в незвичайне полотно. Зі сторони картина була непримітною, та й навіть картиною її назвати було б важко…зі сторони… але не з середини. Бо з середини картина була особливою…

картина.jpg

Вона стояла уже десь з півгодини і вдивлялась у полотно,на якому було зображено лише одну чорну хвилясту лінію, що брала свій початок десь ближче до центру і плавно спадала вниз до лівого кута, охоплюючи собою майже весь лівокутний простір.

«Як дивно», - подумала вона. – «Ні змісту, ні сенсу!» -додала подумки. Та незважаючи на відсутність змісту і сенсу продовжувала розглядати цей витвір.

Її зацікавило ім’я художника. Та чомусь біля картини не було жодної таблички ні з назвою, ні з іменем її творця. 

«Дивно», - ще раз промовила вона подумки і в глибокій задумі попрямувала додому.

Через кілька днів вона знову навідалась в галерею. Цілеспрямовано направилась до загадкової картини, та не побачила її на місці. Замість неї на стіні висіла інша, дуже схожа на попередню з такою ж чорною хвилястою лінією, але на цій простір у лівому куті, куди досягала лінія був замальований синьо-голубими відтінками.

«Перепрошую»,- звернулась вона за кілька хвилин до працівника галереї. «Я була у вас два дні тому. Там», - (вказала рукою у потрібному напрямку) – «висіла картина з однією чорною хвилястою лінією. Тепер на її місці інша. А де ж поділась попередня?».

Працівник підняв на неї стомлені очі. «Добродійко, за два дні ми нічого не продали. Тож, нічого не знімали і не перевішували. Все на своїх місцях», - відповів стомленота спокійно.

Вона повернулась знов до картини і – голосно зойкнула. На картині в правому кутку ближче до центру додалось фіолетової барви.

«Хтось попсував Вам картину, поки ми з вами розмовляли», - промовила через зал до працівника.

«Пані», -так само стомлено і так само спокійно заговорив він, - «і хто б мав би це зробити, якщо в галереї крім мене та Вас нікого немає».

«А й справді!» - вона оглянулась навкруги. – «Нікого!».

Раптом унеї чомусь дуже сильно розболілась голова і вона чимдуж вибігла з закритого простору галереї на свіже повітря.

Вдома все валилось з рук. Ні на чому не могла зосередитись. Їй не давала спокою дивна картина, яка, мов магнітом, притягувала в галереї її погляд, а поза галереєю і думки. Після розмови в телефонному режимі з подругою трохи полегшало. Та тільки-но вона сонна схилилась до подушки та заплющила очі, як перед нею замиготіли кольорові барви, що зникали наз’являлись в різних місцях на містичній картині.  Пролежала так кілька годин і врешті вщент виснажена кольоровим миготінням таки зуміла заснути полохливим сном.

До картини повернулась через день. Більше не змогла витримати. Обережно переходила із залидо зали, аж поки не дісталася до місця призначення. Серце чомусь почало стукотіти в неймовірно швидкому ритмі.

«Ой, пані! Щось Ви до нас зачастили», - вже не такий стомлений та все такий же спокійний голос працівника змусив її стрепенутися.

«Не хвилюйтесь…Ваша картина на місці!», - і навіть привітно посміхнувся.

Вона намагалась йти впевнено, для чого доводилось докладати багато зусиль.

«Нарешті», - полегшено зітхнула, коли дійшла. І через кілька секунд: «Не може цього бути!». На картині фіолетова барва, уже набравши окреслених контурів, плавно на місці переходу лівого кута в правий змішалась з синьо-голубими відтінками. Також нижня частина картини була насичена зеленими та жовтими вкрапленнями. Чорна хвиляста лінія була все такою ж чіткою.

картина1.jpg

Вона набрала повні груди повітря і видихнула. Кілька хвилин стояла мов заворожена. Покликала працівника та голосу свого не впізнала. Він підійшов.

«Хочете її купити?» - запитав з очевидною жвавістю.

«Ні», - відповіла вона знову якимось чужим голосом. – «Скажіть, що  Ви на ній бачите?».

Він з нерозумінням глянув спочатку на неї, потім на картину.

«Бачу чорну хвилясту лінію», - промовив.

«А кольори, кольори які бачите?!», - вона схопила його за руку.

Він, обережно вивільнивши свою руку, спокійно промовив: «Чорна лінія на білому фоні». І, ще раз з нерозумінням глянувши на неї, перейшов до іншої зали.

До галереї вона не навідувалась уже з тиждень, хоч і дуже хотіла туди. Вона хворіла. Все почалось з першіння в горлі, а закінчилось двосторонньою гнійною ангіною. Приписані антибіотики почали помагати аж на п’ятий день. Кожний день їй надзвонювали з роботи і після офіційного питання про здоров’я лунало неофіційне запитання, коли вона збирається виходити до праці, бо лікарняний лікарним, а роботу треба робити. На що вона, долаючи біль в горлі, чемно відповідала, що як тільки, так зразу. Крім антибіотиків їй ще були приписані і сильні заспокійливі, що почали допомагати теж аж на п’ятий день, і вона вже могла спати більш-менш спокійно без різнобарвного миготіння перед очима.

Тож, як тільки, так зразу і попрямувала до… галереї. Працівник уже наче і зачекався. «Давненько вас не було», - промовив люб’язно.  – Ваша картинана місці!» - сказав наче був в неї за охоронця.

Цього разу до картини вона підходила уже спокійніше, наперед малюючи в уяві нові фарби і рішення.

Стала пере днею із заплющеними очима. Видихнула із захопленням, коли їх розплющила. Такого вирішення її уява намалювати була не в змозі. Тепер уже заповненим виявився і верхній лівий кут. Помаранчеві, червоні та малинові відтінки були переплетені в такому незвично-гармонійному поєднанні, що справді захоплювало дух!

Милувалася картиною дуже довго. Опісля, розпитавши в працівника про її вартість, замислилась не на жарт. «Дорого!» - думала про себе.

Наступного дня, знявши зі своїх банківських карточок всі заощадження, з розпачем помітила, що потрібної суми не вистачає.

Вдома перебрала всі свої ювелірні прикраси. «Старі та непотрібні» понесла до ломбарду. Але і тепер грошей було замало. Тож, на невистачаючу суму довелося взяти банківських кредит.

Вбігла до галереї в неймовірному азартному збудженні і одразу ж до працівника.

Поспіхом розпитала про картину: «Ще ніхто не купив?».

«Ні», - сказав спокійно. – «Вас чекає».

З полегшенням видихнула і поставила перед ним потрібну суму.

«Зараз я Вам упакую», - попрямував до останньої виставкової зали.

«Що Ви?!» -наздогнала його на ходу. – «Я сама!!!» - вигукнула, мов божевільна.

Він дивився на неї ще з більшим нерозумінням, ніж попередній раз.

«Самі так самі», - лише промовив спокійно. – «Тільки обережно», - додав стомлено.

Перед тим як зняли свій шедевр зі стіни, вона ще з годину ним милувалась. Тепер картина вже була повною, цілісною і надзвичайно гармонійною. Правий верхній кут переливався голубими, синіми, малиновими та помаранчевими барвами. Від центру в усі сторони тепер розходився насичений чорний колір, а по сторонах вільні від кольорів місця були замальовані сніжно-білою фарбою. Хвилясту чорну лінію було помітно так само чітко. Але саме тепер уже з глибоким сенсом і змістом.

Вона обережно майже тремтячими руками зняла картину зі стіни. Обережно несла до виходу. Так само обережно поставила на заднє сидіння машини.

Знесилена, заспокоєна та щаслива сіла за кермо. Їдучи знайомою дорогою додому, в уяві вже малювала собі як виглядатиме тепер її вітальня (місце для картини було вже давно обране!).

Уважно стежила за дорогою. Тому і не могла помітити, як із картини зникли всі фарби… Залишилась лише одна чорна хвиляста лінія, що брала свій початок десь ближче до центру і плавно спадала вниз до лівого кута, охоплюючи собою майже весь лівокутний простір…

 @Ірина Пушкарук



Понравилась статья? Читай больше вместе с нами


Комментировать:


Другие публикации автора:




яндекс.ћетрика